Духовне виробництво і духовне споживання

Духовне виробництво – це виробництво ідеї в суспільній формі, тобто створення нових духовних цінностей. Духовне виробництво може йти паралельно з матеріальним виробництвом. Наприклад, скульптура, книга, або картина, в якій міститься якась цінна для суспільства ідея, – це продукт і матеріальної, і духовної діяльності.

Розрізняють три види цього типу діяльності:

  • Наука. Тип духовного виробництва, мета якого – поява нових видів матеріального виробництва (наукові досягнення і відкриття).
  • Мистецтво. Особлива форма духовної діяльності, що відображає навколишній світ у художніх образах. Служить переважно для вживання естетичних потреб людини.
  • Релігія. Виробництво ідей, які сприяють моральному розвитку суспільства взагалі і людини зокрема.

Основною особливістю духовного виробництва є те, що воно існує не тільки для задоволення потреб суспільства в духовних благах, але і сприяє самореалізації творця цих благ. При цьому розкриття значення духовного продукту може відбутися набагато пізніше його створення (згадайте всіх невизнаних за життя письменників, наприклад).

Духовне споживання.

Духовне споживання – це задоволення духовних потреб людини. Цей вид споживання також вимагає певних зусиль при його використанні.

Основні види духовних потреб:

  • Пізнавальна потреба в пізнанні, найпростіший приклад: цікавість і допитливість.
  • Естетичне – потреба в пізнанні гармонії і краси світу і людей. В основному задовольняється предметами мистецтва.
  • Потреба в спілкуванні, соціальна потреба в прямому сенсі слова, потреба моральної та психологічної підтримки, дружбі, спільній творчості.

Основні особливості духовних потреб:

  • на відміну від матеріальних цінностей, духовні цінності невичерпні, незалежно від того, скільки людей їх споживає;
  • духовне споживання тісно пов’язане з духовним виробництвом, так як воно носить творчий характер (в процесі споживання йде і виробництво – осмислюючи книгу чи картину, ви ведете творчу роботу);
  • неистощимость духовних цінностей призводить у тому, що в духовному споживанні головним стає його якість, а не кількість;
  • духовні цінності є надбанням усього людства.
ПОДІЛИТИСЯ: