Cоціальний контроль

Соціальний контроль – система методів і стратегій, за допомогою яких суспільство спрямовує поведінку людей і контролює дотримання соціальних норм (див. 3.8). На практиці соціальний контроль зводиться до системи законів і санкцій, за допомогою яких людина погодить свою поведінку з очікуваннями оточуючих і власними очікуваннями від навколишнього соціального світу. Санкції – будь-які реакції з боку оточуючих на поведінку людини або групи.

Кожна людина, що приймає соціальні норми, повинен розуміти, які санкції підуть слідом за тими чи іншими його діями. Тому більшість дій людина свідомо піддає внутрішнього контролю (самоконтролю). Особливою формою самоконтролю є совість, яка представляє собою його вищу форму (див. Також 1.16). Чиста совість, яка забороняє вчинення суперечать нормі вчинків, заохочується в першу чергу релігійними нормами. Сам факт наявності совісті у людини в християнській апологетики вважається одним із свідчень існування Бога.

Чим більше серед членів суспільства розвинений самоконтроль, тим в меншій мірі таке суспільство потребує застосування інститутів контролю: армії, поліції, суду. Спеціальні органи здійснення контролю в України: Прокуратура, Конституційний Суд, Рахункова Палата, Служба безпеки України, Уповноважений з прав людини в України, Уповноважений при Президентові України з прав дитини. Існують і громадські органи контролю: товариства захисту прав споживачів;

природоохоронні організації, які контролюють дотримання екологічних норм; правозахисні організації, які здійснюють контроль за дотриманням прав людини.

У той же час посилення зовнішнього контролю з боку інститутів контролю послаблює механізми самоконтролю, що в кінцевому підсумку веде до розмиття соціальних норм, посилення конфліктів і ослаблення соціальної стабільності в суспільстві.

...
ПОДІЛИТИСЯ: