Багатоваріантність суспільного розвитку

Поява цієї теми в курсі суспільствознавства пов’язано з тим, що за радянських часів домінував марксистський формаційний підхід, який заперечував багатоваріантність суспільного розвитку. Відповідно до Маркса, вся історія людства являє собою послідовну зміну соціально-економічних формацій, що відрізняються один від одного способом виробництва і протистоять класами. Коли протиріччя між класами досягають критичної маси, відбувається соціальна революція (якісний стрибок у розвитку суспільства), в результаті якої відбувається зміна формацій. При цьому всі суспільства зобов’язані пройти всі стадії без винятків, різниця полягає лише в швидкості їх проходження. Таким чином, марксизм заперечував багатоваріантність суспільного розвитку, а різницю між товариствами пояснював затримками в розвитку.

Після краху СРСР і відмови від марксистського світогляду в суспільстві виникла потреба в більш раціональному поясненні відмінностей між товариствами. Певну популярність отримав цивілізаційний підхід, що передбачає, що людство складається з ряду окремих цивілізацій (західноєвропейської, китайської, індійської, африканською, ісламською), кожна з яких йде власним шляхом розвитку, що не схожим з іншими. З такої точки зору марксистський формаційний підхід застосовується лише до західноєвропейської цивілізації, а у інших цивілізацій – інші схеми розвитку, якщо поняття прогресу і розвитку взагалі до них можуть застосовуватися. У різних класифікаціях число і перелік цивілізацій суттєво різняться.

У наші дні більш актуальний інший підхід, що відображає сучасні глобалістичні тенденції і в цілому нагадує марксистський. Він передбачає послідовне проходження всіма товариствами трьох стадій, названих традиційним (доіндустраільним), індустріальним і постіндустріальним товариствами, що розрізняються в першу чергу рівнем розвитку продуктивних сил.

Механізмами суспільного розвитку є реформи, революції та інновації. Реформи є зміни в суспільному, політичному та економічній сферах, що проводяться державою. Якщо уряд зволікає з проведенням необхідних реформ, в суспільстві може статися революція – насильницьке повалення існуючого уряду, після якого реалізуються назрілі реформи. На відміну від реформ і революцій, що мають на меті ліквідувати вже існуючі проблеми, інновації спрямовані на недопущення самих проблем. Інновації є одиничними нововведення, впровадження яких підвищує адаптаційні якості змінюваного соціального інституту. Своєчасне і систематичне впровадження інновацій робить непотрібним проведення реформ і тим більше революції.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Потреби людини