Види соціальної структури

Види соціальної структури

Специфіка соціально-гуманітарних наук, до яких відноситься соціологія, полягає в меншій, в порівнянні з природознавством, технікою і математикою, точністю, визначеністю і однозначністю термінів. Виходячи з даного положення, можна виділити різні види «соціальної структури».

По-перше, структура може трактуватися, як внутрішню будову суспільства як целостеой системи.

При такому підході, соціальну структуру можна схематично представітьв вигляді системи, що включає такі підсистеми, як:

  • економічна,
  • політична,
  • соціальна,
  • культурно-духовна.

Кожна з них, складається з певних соціальних інститутів і організацій. Кожна сфера суспільного життя виступає щодо самостійної підсистемою соціуму, яка характеризується специфічними суспільними відносинами і законами, а також діяльністю соціальних суб’єктів (класів, націй, держав, соціальних груп) по задоволенню конкретних суспільних потреб.

По-друге, під соціальною структурою можна розуміти одне з можливих вимірів суспільний лад, і в такому випадку в складі суспільства чітко виділяються взаємопов’язані соціальні структури – економічна, політична, безпосередньо соціальна, духовна.

По-третє, соціальну структуру можна трактувати в контексті диференціації членів суспільства по безлічі ознак на цілу сукупність соціальних спільнот, груп, шарів, класів і т.п.

Беручи до уваги родові види суспільних відносин, буде правомірним виділення чотирьох основних сфер життя суспільства:

  • економічної,
  • соціальної,
  • політичної,
  • духовної.

Облік їх взаємодії формує уявлення про суспільство як системному освіті і в той же час про якісну специфіку його різних сфер.

Підсистеми суспільства

Економічної підсистема «вбирає в себе» відносини, пов’язані з господарською діяльністю.

Соціальна підсистема – це сфера історичних спільнот і соціальних груп, що стосуються суспільного становища, а також місця і ролі в суспільстві.

Політична підсистема – це сфера відносин з приводу влади.

Духовна підсистема – це сфера духовного життя суспільства, в якій відносини вибудовуються навколо задоволення людьми духовних запитів і потреб.

Розгляд підсистем суспільного життя вказує на той факт, що основними суб’єктами суспільного життя є люди, а точніше, індивіди, об’єднані в соціальні групи, шари і спільності за різними критеріями: економічним, політичним, демографічним, професійним, віковим, статевим та іншим.

Виходячи з вищесказаного, ми вважаємо, що соціальна структура відображає собою поділ членів суспільства за різними підставами, найбільш загальні з яких відповідають основним підсистемам соціуму. Дане розуміння терміна «соціальна структура» служить в даній роботі первинною ланкою її методології.

Соціальна диференціація

При найбільш загальному розгляді можна помітити, що соціальна диференціація носить вертикальний і горизонтальний характер.

Вертикальна соціальна диференціація утворює громадську ієрархію: від жебраків і осіб бомж до політичної еліти і олігархів.

Традиційно в соціальній філософії, що є методологічним рівнем соціології, виділяється два основні підходи до соціальної диференціації: класовий і стратифікаційний.

Класовий підхід (Маркс) в якості підстави соціальної диференціації виділяє ставлення до засобів виробництва, до власності, або простіше, кажучи, економічне становище індивіда.

При стратифікаційному підході (родоначальник П. Сорокін) враховується не тільки економічне становище, а й інші показники соціального статусу: обсяг влади, рівень освіти і ряд інших.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Соціологія літератури