Типологія конфліктів

Класифікація конфліктів різноманітна і залежить від безлічі факторів. Залежно від суб’єкта конфлікту розрізняють міжособистісні, міжгрупові і міжнародні. По спрямованості конфлікту можна назвати зовнішні і внутрішні конфлікти.

Із зовнішніх конфліктів найбільш поширеними вважаються територіальні вимоги, розбіжності на дипломатичному або економічному рівнях. Всі ці конфлікти можуть виступати у формі воєн, збройних сутичок, політичних попереджень, економічних заходів.

За функціональною ознакою можна виділити конструктивні і деструктивні конфлікти.

Термін «конфлікт» часто пов’язують з поняттям «криза». Але ці визначення все ж мають деякі відмінні риси.

У сфері міжнародних відносин кризою називають обстановку всередині або поза держави, яка створює загрозу для першорядних цінностей, потреб держави та цілей його політики. Основна складність в розумінні кризи полягає в його оцінці. На міжнародній арені виникнення конфліктів явище досить часте і неминуче. Такими конфліктами просто необхідно управляти та врегульовувати їх, з метою недопущення переростання їх у збройні сутички.

Особливості зв’язки «конфлікт-криза” можна виразити наступними моментами:

наявність фактора часу – зміна подій відбувається так швидко, що державні діячі часто не встигають на них реагувати;
насиченість, гострота і розжареними подій конфлікту – у зв’язку з високою інтенсивністю подій важко вловити саму суть конфлікту;
невірне розуміння сутності конфлікту під впливом пануючого політичного класу – розвиток конфлікту може залежати від суб’єктів, керуючих цим конфліктом;
присутній фактор насильства і жорстокості – численні, часто невиправдані жертви.

Рішення внутрішньодержавних політичних конфліктів відбувається в рамках внутрішніх повноважень держави. Міжнародні конфлікти мають дуже складні складові і їхнє врегулювання не може бути зведене до застосування норм міжнародного права. Для таких цілей на арені міжнародних відносин застосовуються способи політичного впливу, як найбільш ефективні і результативні. До таких методів політичного врегулювання міжнародних конфліктів відносяться традиційні та інституційні методи.

Найпоширенішим вважається метод переговорів, що з’явився ще в давнину і міцно укріпився в сфері міжнародних відносин. Окремою складовою переговорів є залучення третьої сторони, що не бере участь у конфлікті, для надання посередницьких послуг у врегулюванні виниклих розбіжностей. Можливість політичного посередництва узаконена нормами міжнародного права. Однак конфліктуючі сторони в більшості випадків не згодні з участю в їх суперечці третьої сторони і бажають самостійно вирішувати конфлікт, що не завжди благополучно закінчується.

Для цих цілей Гаазька Конвенція 1899 були створені спеціальні комісії, які займаються розслідуванням причин міжнародних конфліктів. Основною метою таких комісій виступає повне, всебічне і незалежної дослідження всіх факторів конфлікту, а також державні позиції конфліктуючих сторін.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: