Сутність і принципи соціальної політики

Особливості соціальної політики

Соціальна політика – це частина загального політичного курсу держави спрямована на задоволення соціальних норм і стандартів, свою реалізацію соціальна політика знаходить в суспільстві через звернення до соціальних груп.

У літературі зустрічаються різноманітні визначення соціальної політики, так як в цілому, досить важко сказати, де реально закінчується соціальне і починається економічне. Так в одних джерелах соціальна політика виступає тільки як підтримка соціально незахищених груп населення. Ще один варіант трактування соціальної політики, це тотожність її з програмами допомоги населенню. Але варто зауважити, що обидва ці визначення є невірними, оскільки штучно звужують сферу соціальної політики. Виходячи з них, роль держави зводитися до простої соціальної відповідальності за своїх громадян.

У будь-якому соціальному державі соціальна політика спрямована не на підтримку людей на рівні прожиткового мінімуму, а на забезпечення гідного рівня життя громадян і тому є одним із стратегічних сфер для держави.

Коли ми бачимо ситуацію, що всі сили держави кинуто тільки на допомогу і захист мало заможного населення, ми бачимо апріорно абсурдну ситуацію. Такими діями держава штучно звужує сферу діяльності соціальних інститутів і «обрізає» величезний шматок суспільства. Виходить, що держава піклується тільки про виживання і певному добробут тільки найбідніших верств населення забуваючи про повноцінне і здорове більшість.

Якщо брати соціальну політику в глобальному масштабі, то ми можемо сказати, що це робота держави спрямована на врегулювання конфліктів між різними соціальними групами, що має привести до поліпшення рівня життя, підвищення соціальних стандартів та як наслідок позитивно позначитися на економіці країни.

Також соціальну політику можна визначити як взаємодію між різними верствами суспільства і населення. В основу цих відносин, як правило, закладається дотримання свобод і прав кожної людини. Згідно всього вищепереліченого ми можемо дати таке визначення соціальної політики:

  • Одне з основних (стратегічних) напрямів державної політики;
  • В основу покладено пристрій держава і цілі, які воно переслідує за допомогою даної політики;
  • Формування відбувається виходячи із соціальної структури суспільства;
  • По-іншому його називають державна соціальна доктрина чи соціальний курс держави;
  • Пов’язана з усіма іншими державними сферами, але більш за все з економічної, так як та виробляє ресурси для забезпечення соціальної політики;
  • Включає в себе комплекс заходів спрямованих на розподіл ресурсів в суспільство в цілому

Розділяється на декларовану і реальну. Як правило, реальна відрізняється від декларованої в гіршу сторону.

Вивчення різних варіантів розуміння соціальної політики допомагає більш доцільно ставитися до неї. Також різнобічне вивчення може допомогти в розставляння акцентів і пріоритетів, що в свою чергу дозволить уникнути підміни понять і дати найбільш повне і правильне визначення соціальної політики держави.

Суміруя все вищесказане, ми приходимо до висновку, що соціальна політика – це сукупність певних дій, заходів, заходів які здійснюються її суб’єктами (держава, профспілки, громадсько-політичні організації), і спрямовані на створення соціального курсу держави, який сюжет забезпечити гідне життя для кожного члена суспільства в незалежності від його соціального статусу.

Коли ми говоримо про соціальну політику, ми не можемо залишити поза увагою такої важливої ​​теми як суб’єкти і об’єкти цієї політики або хто і власне для кого нею займається.

Об’єкти і суб’єкти соціальної політики
Суб’єкти соціальної політики здійснюють діяльність по її формуванню і реалізації по відношенню до певного об’єкту. Суб’єкти займатися безпосередньо створенням, формуванням соціальної політики держави по відношенню до об’єктів. До суб’єктів ми можемо віднести соціальні інститути та суспільно політичні структури, які беруть участь в соціальному житті суспільства. Цей список величезний і може починатися з окремих особистостей, які надзвичайно активні в громадській сфері, також часто суб’єктами є і державна влада. Крім того суб’єктами є роботодавці в державному і недержавному секторі економіки і які безпосередньо впливають на вироблення і втілення державної політики.

З об’єктом все трохи простіше, але в той же час і складніше, так як об’єктом виступає просто все суспільство, але тут потрібно враховувати той факт, що воно дуже неоднорідний. Виходячи з цього ми повинні розділяти різні об’єкти політики в силу того що вона може бути здійснена на різних підставах. Підстави можуть бути найрізноманітнішими:

дієздатність;
середній рівень життя;
стан здоров’я;
вік і т.д.
зауваження 1
Для кожного члена суспільства повинні бути однакові соціальні гарантії. Але, не дивлячись на це, не варто забувати про адресну соціальну політику, яка полягає в спеціальної допомоги незахищеним верствам населення.

Соціальні принципи

Основний вектор і зміст соціальної політики може бути розкрито через ряд принципів. Ось найважливіші серед принципів соціальної політики держави:

  • Соціальна справедливість, показує міру в якій мірі суспільство є рівним (нерівним), залежить від економічного і духовного розвитку суспільства. Соціальна справедливість – крім усього іншого це також показник реального народовладдя, дотримання і поваги прав людини і можливості кожного індивіда на самореалізацію.
  • Соціальні гарантії, це певний вид гарантій на державному рівні який забезпечує впевненість в завтрашньому дні (гарантія безкоштовної освіти, медичного обслуговування, гарантія отримання роботи і т.д.)

Поліпшення умов праці та життя членів суспільства

Соціальна реабілітація, відновлення в разі порушення соціальної справедливості
Розвиток соціальної активності всіх членів суспільства, соціалізація індивіда, зіставлення розвитку морального і матеріального, згладжування конфліктів які можуть виникнути на стику цих сфер. Наука і науковий прогрес навряд чи колись замінять нам духовне начало, але так само варто розуміти, що останнє неможливе без першого, як і навпаки.
Більш повний облік специфіки життя і діяльності різних верств і груп населення, наприклад, таких, як молодь, жінки, люди похилого віку з метою максимально можливого задоволення їх потреб та інтересів.

Принцип згуртованості. Полягає в гармонійному розвитку і співіснування всіх членів суспільства, а так само співіснуванням соціальної сфери з політичної економічної та т.д.

Конституція України оголосила Україну соціальною, законодавство якого гарантує громадянам соціально-економічні права, а політика спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини та ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права стратегічною метою соціальної держави є гарантування права людини на такий життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та членів його сім’ї. Зазначені принципи в нинішніх умовах залишаються проголошеними цілями розвитку, програмою на майбутнє.

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також:
Ступінь релігійності