Спонукання

Спонукання – це відчуття браку чимось, має певну спрямованість [60]. Воно є поведінковим проявом потреби і сконцентровано на досягненні мети.
Мета в цьому сенсі – щось, що усвідомлюється як засіб задоволення потреби. Коли людина досягає такої мети, його потреба виявляється задоволеною, частково чи незадоволення. Ступінь задоволення, отримана при досягненні поставленої мети, впливає на поведінку людини в подібних обставинах у майбутньому. Люди прагнуть повторювати ту поведінку, яка асоціюється у них з задоволенням потреби, і уникати такого, яке асоціюється з недостатнім задоволенням. Цей факт називається Закон результату.

У зв’язку з цим уявіть собі таку ситуацію. Вона описана відомим радянським філософом А. Ф. Лосєвим у книзі «Філософія, міфологія, культура». Міркуючи про природу емпіризму, автор розповідає таку історію.
Середньовічний лікар в Німеччині приходить до хворого гарячкою. Хворий був за професією кравцем. Він захотів шинки, і лікар дозволив дати йому шматок шинки. Через деякий час хворий видужав. Лікар записав у щоденнику: «Шинка допомагає від гарячки». Прийшовши до іншого хворого гарячкою, який був за професією шевцем, лікар, озброєний позитивним досвідом, велів дати йому шинки. Але хворий помер. Тоді лікар записав у щоденнику: «Шинка допомагає від гарячки кравцем, але не допомагає шевцям».
Лосєв робить висновок: «Чи можна назвати такого лікаря емпірикою? Не можна, тому що він просто дурень! »
У рамках нашої теми ця ситуація повчальна саме в тому плані, що Закон результату не завжди виправданий.
Як уже зазначалося, в осмисленні поняття особистість важливе місце грає її мотивація. Мотивацію особистості відображає ієрархія потреб А. Маслоу.
Абрахам Гарольд Маслоу (1907-1970) був одним з найбільш яскравих основоположників гуманістичної психології. З його робіт люди дізналися про складність людських потреб і їх вплив на мотивацію особистості людини. Створюючи свою теорію мотивації, Маслоу йшов незвичайним шляхом. Він не був експериментатором, не вдавався до використанню анкет або інтерв’ю. У нього був свій метод – біографічний: він вивчав історії життя, біографії великих людей.
Його книга «Мотивація і особистість» вперше вийшла в 1954 р і була переглянута і доповнена автором в 1970 р Людські потреби він поділяв на п’ять груп і називав їх базовими потребами.

По теорії Маслоу, всі ці потреби можна розташувати у вигляді суворої ієрархічної структури (піраміди), представленої на рис. 13.2. Цим він хотів показати, що потреби нижніх рівнів (первинні) вимагають задоволення і, отже, впливають на поведінку людини раніше, ніж на мотивації почнуть позначатися потреби більш високих рівнів. У кожен конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, яка для нього є більш сильною або важливою. Оскільки з розвитком людини як особистості розширюються її потенційні можливості, потреба в самовираженні ніколи не може бути повністю задоволена. Тому й процес мотивації поведінки людини через його потреби нескінченний. Для того щоб наступний, більш високий, рівень ієрархії потреб почав впливати на поведінку людини, необов’язково задовольняти потребу більш низького рівня повністю. Навіть якщо в даний момент переважає яка-небудь одна з розглянутих потреб, то людина у своїй діяльності керується не тільки нею.
Загальний висновок, який робить А. Маслоу про базові потребах, наступний: «Наше уявлення про ієрархію потреб буде більш реалістичним, якщо ми введемо поняття міри задоволеності потреб і скажемо, що нижчі потреби завжди задоволені в більшій мірі, ніж вищі. Якщо з метою наочності скористатися конкретними цифрами, нехай і умовними, то вийде, що у середньостатистичного громадянина фізіологічні потреби задоволені, наприклад, на 85%, потреба в безпеці задоволена на 70%, потреба в любові – на 50%, потреба в самоповазі – на 40%, а потреба в самоактуалізації – на 10% … Жодна із згаданих нами потреб майже ніколи не стає єдиним, всепоглинаючим мотивом поведінки людини »[61].
Найбільш сприятливим середовищем, де особистість соціалізується, де відбувається її становлення, розвиток багатьох її рис і властивостей, де формуються провідні якості особистості, є сім’я.

Посилання на основну публікацію