Соціологія особистості

Проблеми особистості й родини привертали увагу мислителів і вчених з моменту появи цивілізованих форм існування.
Ці проблеми пов’язані з будь-яким членом суспільства і стосуються його особистих потреб і стимулів поведінки, співвідносяться з внутрішнім світом кожної людини і його найближчого оточення.
Існує безліч підходів до трактування особистості, а також велика кількість концепцій і теорій, що пояснюють тими чи іншими причинами поведінку особистості.
Цікава етимологія самого терміна «особистість». Слово «особистість» спочатку відносилося до акторських маскам («личина» – маска актора, звернена до аудиторії, кожна маска була закріплена за певними типами дійових осіб). Потім це слово стало означати самого актора і його роль. У римлян слово «persona» вживалося обов’язково із зазначенням тієї чи іншої соціальної функції, ролі (особистість батька, царя, судді). Таким чином, особистість за первісним значенням – це певна соціальна роль або функція людини.
В даний час психологія і соціологія трактують особистість як соціально-психологічне утворення, сформоване завдяки життя людини в суспільстві.
У другій половині ХХ ст. при вивченні особистості активно використовуються експериментальні методики досліджень психічних явищ.
У результаті склалося багато різних теорій особистості. Серед них виділяються: бихевиористская (Д. Уотсон), що вивчає поведінку особистості, гештальт-психологічна (К. Левін, Т. Вергеймер), що вивчає психіку з погляду цілісних структур – гештальтів (образ). Психоаналітична теорія особистості (З. Фрейд) аналізує вчинки особистості виходячи не тільки зі сфери свідомості, але й глибинної структури підсвідомості, виділяючи потреби в якості рушійного вчинками фактора. Когнітивна теорія особистості (У. Найссер) головну роль у поясненні поведінки особистості відводить прагненню до знань. Гуманістична теорія особистості (Г. Олпорт, К. Роджерс, А. Маслоу) пояснює поведінку особистості виходячи з прагнень людини до самоактуалізації, реалізації всіх своїх можливостей.
Той чи інший теоретичний підхід визначає і наявність абсолютно різних типологій особистості.
Існує три основні підходи до поняття особистість.
1. Антропологічний підхід. Особистість розглядається як продукт природи. При цьому ігнорується весь комплекс соціальних умов, що впливають на особистість, і вона трактується лише як якась биосистема, а сама людина представляється у вигляді біосущества. Прихильники цього підходу вважають, що соціальна середу чинить негативний вплив на особистість, розвиваючи в ньому вади, лінь і т. Д.
2. Соціологічний підхід. Особистість представляється як об’єкт і продукт соціальних відносин. У цьому плані особистість розглядали соціологи минулого, зокрема Е. Дюркгейм, Ж. Піаже і т. Д. З цим напрямком пов’язана теорія ролей Т. Парсонса, згідно з якою кожній людині відведена особлива роль, що забезпечує йому в суспільному житті певний успіх.
3. персоналістського підхід. Особистість досліджується як абсолютно самостійна і індивідуально-неповторна цілісність. При цьому не виключається вплив навколишнього середовища, але вона розглядається як чинник, що перешкоджає догляду особистості в свій неповторний внутрішній світ. Така концепція простежується у працях Ж.-П. Сартра, К. Ясперса, М. Хайдеггера.
В цілому жоден з наведених підходів не дає цілісного визначення особистості. Вивчення особистості пов’язане з дослідженням безлічі соціальних, біологічних, фізіологічних, національних та інших проблем.
Традиції російської науки затвердили погляд на людину як істота біосоціальна, що проходить еволюційний розвиток від людини до індивіда і далі до особистості.
Існують різні визначення особистості:
• при філософському підході особистість визначається як результат цивілізаційного розвитку світу, як суб’єкт, що включає общеінформаціонние та соціокультурні особливості життєдіяльності;
• соціально-психологічний підхід відрізняється оцінкою особистості з погляду її структури, форм діяльності та видів спілкування;
• особливість загальпсихологічного підходу – розгляд особистості з позиції прояви психологічних механізмів її поведінки, характеристики активності, емоційного стану, прояви почуттів, здібностей, темпераменту;
• етичний підхід характеризується тим, що особистість досліджується у взаємозв’язку з усією сукупністю соціальних норм. Особистість обмежується рамками засвоєння норм панівної моральності та моралі;
• соціологічний підхід – особистість позначається як суб’єкт суспільних відносин.
Особистість найчастіше визначають як людина разом його соціальних, придбаних якостей.
Особистість – продукт історичного розвитку. Соціальний тип особистості – продукт історико-культурних і соціально-економічних умов життя. Різноспрямованість типових рис особистості пов’язана з тим, що кожна людина проходить певний шлях включення в систему суспільних відносин, який називають соціалізацією особистості.

Посилання на основну публікацію