Підходи у вивченні міжнародних конфліктів

У рішенні міжнародних конфліктів є 3 основних шляху – «дослідження конфлікту», «дослідження миру» і «стратегічні дослідження». Спільне в них – це готовність усвідомити соціальний феномен міждержавних конфліктів в працездатності єдиної міжнародної системи, і на підставу цих показників змоделювати практичні висновки. Відповідно у кожної моделі є свої розбіжності, які стосуються унікальності методики, вирішення міжнародних конфліктів, трактуванні ідеї, прагматичного аналізу і виведення його у всесвітній соціум.

Шанувальники стратегічних досліджень не виключають і навіть здатні спровокувати державний конфлікт, щоб забезпечити національну безпеку і зберегти внутрішні інтереси країни. Така модель поведінки передбачає використовувати військову міць, для добробуту держави. Звичайно ж, «велика стратегія» не одне і те ж що і військова, але суті це не змінює.

Головна мета стратегічних досліджень вчасно визначити, поведінка держави в будь-якій конфліктній ситуації. Після аналізу ситуації країна зобов’язана моментально відреагувати, несучи при цьому мінімальні втрати. У випадку потреби держава чинить тиск на протиборчу сторону шляхом погроз різного ступеня, тим самим демонструючи свою лідерську сторону. Нерідко важливим фактором у вирішенні проблем є ядерні розробки держави, які дозволяють нав’язувати свою волю і порядки менше розвиненому ворогові.

З появою ядерного озброєння фахівці в галузі стратегічних досліджень зробили прорив, оновивши порядки і цілі стратегічної думки. В Америці на сьогоднішній день це одне із затребуваних напрямів для учнів, завдяки йому, студенти тисячі вищих навчальних закладів щодня вносять корективи у вирішення міжнародних конфліктів. Що ж стосується радянського союзу, то ці проекти, перебували під юрисдикцією силових міністерств, проте їм, приділялася особлива увага, яку відповідно контролювалося верховним апаратом країни.

Посилання на основну публікацію