Мотивація і мотив

Мотивація – це процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників [56]. У процесі виробничої діяльності мотивація дозволяє працівникам задовольнити свої основні потреби шляхом виконання трудових обов’язків.
Структура мотивації особистості складається з мотивів, потреб, спонукань і мету, до якої прагне дана особистість.
Мотив – це усвідомлене спонукання до досягнення конкретної мети, що розуміється індивідом як особистісна необхідність [57].
Мотиви можна розділити на соціальні та біологічні.
Біологічні мотиви співвідносяться з фізіологічними позивами і потребами (голод, спрага, сон, секс і т. Д.). Наприклад, щоб задовольнити почуття голоду, людина повинна зробити яку-небудь просту роботу – зібрати плоди, зловити рибу або ж заробити грошей іншим способом і на них купити собі їжі. Але первинно його посуває до діяльності біологічний мотив.
До соціальних можна віднести:
• колективізм (потреба бути в колективі). Характерний для японського стилю управління персоналом, але має сильні позиції і в Росії;
• особисте самоствердження (самовираження). Характерно для великого числа працівників, переважно молодого або зрілого віку;
• мотив самостійності. Притаманний працівникам, готовим жертвувати стабільністю і високими заробітками взамін установки бути господарем і мати свою справу;
• мотив надійності (стабільності), протилежний мотиву самостійності. У цьому випадку працівник віддає перевагу стабільності буття і діяльності;
• мотив придбання нового (знань, речей). Лежить в основі маркетингу, використовується виробниками нових товарів і послуг;
• мотив справедливості. Проходить через всю історію цивілізації. У кожному суспільстві встановлюється своє розуміння справедливості. Недотримання справедливості веде до демотивації;
• мотив змагальності. Генетично притаманний кожній людині. Служить основою організації змагання на підприємстві.

Посилання на основну публікацію