Метод примирення щодо рішення міжнародний конфліктів

Метод примирення – популярний спосіб вирішення міждержавних конфліктів у післявоєнному світі. Його суть полягає в тому, що дискусія між протиборчими суб’єктами перекладається на тристоронню основу і розглядається змішаної комісією, в якій головує «третя сторона». Повноваження комісії повинні бути достатніми, щоб:

– Виявляти об’єктивні причини спору;

– Приймати певні рішення незалежно від волі будь-якого з учасників.

Авторитет «третьої сторони» повинен забезпечувати їй додаткові можливості, – зниження напруженості у відносинах або побудова фундаменту для досягнення згоди сторонами. Особливо результативними виявлялися комісії, створені заздалегідь.

Безумовним умовою роботи комісії є дотримання нею канонів права:

неупередженості, поваги суверенітету і невтручання. Ці принципи є основою мирного врегулювання спорів. Однак не всім державам і не завжди вистачає доброї волі для підтримки миру. Відсутність в міжнародному праві важелів примусу обмежує можливості світового співтовариства щодо ефективному погашенню конфліктів.

Поява постійно діючих органів колективної безпеки, передусім ООН та її інституцій, дозволило вдосконалювати механізми взаємодії держав у двох площинах.

По-перше, кожен суб’єкт, який визнає Статут ООН, зобов’язаний максимально використовувати дипломатичні засоби, в т.ч. регіональні об’єднання. При неможливості досягти результату сторона конфлікту звертається в СБ ООН – головний миротворчий орган, рішення якого повинні строго виконуватися.

По-друге, установи ООН – постійно існуючі організації, що складаються з представників різних країн. Рішення конфлікту шукає не «третя» авторитетна держава, а міждержавний орган, який має право самостійно примирити супротивників, передати матеріали до Дослідницьку комісію або надати посередника.

Непорушним законом є обов’язковість виконання будь-якого рішення, прийнятого міжнародною організацією. Отже, в міждержавних відносинах, що виникають при колективному врегулюванні конфліктів, з’являється стійка соціальна домінанта, яка визначає тип поведінки кожного учасника.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: