✅Люди низького соціального статусу

Низький соціальний статус: характеристики

Сучасні дослідники в галузі соціології, соціальної психології, психологічної науки відзначають, що сьогодні число людей з низьким соціальним статусом неухильно зростає. Такі люди схильні до прояву агресивної поведінки, тому потребують пильного контролю з боку соціальних працівників, працівників органів законодавчої влади і правової сфери, а також з боку представників установ психологічного захисту даної частини населення.

Люди з низьким соціальним статусом як правило досить гостро відчувають свою соціальну відторгненість, а також схильні до того, щоб постійно аналізувати навколишнє середовище і контролювати її на предмет загрози, яка може нашкодити їхньому життю чи здоров’ю.

Найчастіше людина знаходить низький соціальний статус, коли виявляється в складній життєвій ситуації, в зв’язку з чим стає не в змозі забезпечувати себе необхідними матеріальними і моральними благами.

Низький соціальний статус може привести до деградації особистості, до загострення схильностей до асоціальної, девіантної поведінки. Основні категорії, які можуть володіти низьким соціальним статусом – це:

  • Діти-сироти та діти, які опинилися без піклування батьків;
  • Особи з обмеженими можливостями здоров’я;
  • пенсіонери;
  • Злочинці, які опинилися в місцях позбавлення волі;
  • Особи без певного місця проживання,
  • Особи, які мають низку шкідливих звичок (алкоголізм, наркоманія);
  • Жінки легкої поведінки.

Через те, що дані категорії громадян прагнуть захистити почуття власної гідності, нерідко вони схильні агресивно реагувати на реальні чи уявні образи. Звідси і прояв девіантної поведінки, загроза життю іншим індивідам, які оточують людей з низьким соціальним статусом.

Необхідно підкреслити, що нерідко люди з низьким соціальним статусом виявляються в новинних і кримінальних зведеннях, знаходяться на обліку в поліції.

Також причиною того, що людина відноситься до низького соціального статусу, є відсутність матеріальних можливостей для задоволення потреб. Це можуть бути безробітні які як з власної волі, так і в силу інших обставин, не бажають або не можуть здійснювати трудову діяльність.

При цьому у них зберігаються інтереси і потреби, які вони здійснюють незаконними способами, порушуючи визначені правила поведінки, не звертаючи уваги на норми моралі і моральності. Це робить їх свого роду ізгоями суспільства, а також змушує їх раз по раз звертатися до протиправних дій, щоб реалізувати себе.

Ознаки соціального статусу

Щоб зрозуміти, як відрізнити низький соціальний статус від середнього або високого, необхідно позначити ознаки соціальних статусів, які існують в сучасному суспільстві. Для початку зазначимо, що соціальне становище індивіда, а також його соціальний статус визначаються, як правило, існуючою системою суспільних відносин.

Вони характеризують місце суб’єкта в суспільстві, а також в заданій соціальній структурі, в яку він входить. Такі відносини реалізуються в процесі спільної діяльності людей, вони встановлюються на тривалий термін і мають об’єктивний характер.

Для визначення соціального статусу дослідники в даній області використовують так званий багатовимірний підхід, який дозволяє враховувати все різноманіття ознак соціального статусу, до якого може співвідноситися індивід. До таких ознак належать:

  • Природні ознаки індивіда – його стать і вік;
  • Етнічні ознаки і взаємини, які складаються на етнічній основі;
  • Сукупність прав і обов’язків, якими володіє індивід як член спільноти і громадянин своєї держави;
  • Місце індивіда в ієрархії політичних відносин (якщо, звичайно, він готовий реалізовувати власну політичну діяльність);
  • Відносини, які складаються між представниками спільноти в рамках системи суспільного поділу праці (в процесах виробництва, обміну і споживання товарів);
  • Економічний критерій соціального статусу індивіда – власність матеріальне становище, рівень доходу, сімейно-побутові умови, спосіб життя, освітня діяльність, професія і кваліфікація).

Також до ознак соціальних статусів необхідно віднести відносини в сфері розподілу товарів і послуг, відносини, які складаються в процесі споживання тих чи інших товарів і послуг, вироблених в суспільстві; ще один важливий критерій – престиж, який виступає в якості оцінки соціальною групою або суспільством соціальної значимості положення, яке займає людина в процесі реалізації своєї діяльності.

Для представників нижчого соціального статусу дані показники знаходяться на низькому рівні. Вони мають запропонованої статусної системою (статтю, віком, расою, національністю і етнічною приналежністю), але при цьому вони абсолютно не усвідомлюють власні права і обов’язки в рамках соціальної системи, в якій вони живуть.

Їх політичну активність досить складно ідентифікувати, так само, як і їхні стосунки, які в перспективі складаються в системі суспільного розподілу праці. Згідно перерахованим економічним критеріям, ці особи можуть зовсім не володіти власністю, їх матеріальне становище нижче середнього, а сімейно-побутові умови потребують значних поліпшень.

Але оскільки їхній дохід вкрай низький, то вони не можуть дозволити собі поліпшення цих умов, в зв’язку з чим відносяться з нижчими категоріями громадян. Таких людей досить складно мотивувати до діяльності, оскільки їх влаштовує нинішній спосіб життя.

Вони не націлені на покращення побутових умов, оскільки це вимагає від них певних зусиль, до яких вони ні фізично, ні морально не готові.

Посилання на основну публікацію