Концепції соціалізації

Поняття «соціалізація особистості»

Соціалізація особистості виступає в якості об’єкта багатьох соціологічних, психологічних і педагогічних досліджень. Сьогодні цей термін визначають як процесу, спрямованого на формування особистості в певних соціальних і економічних, а також політичних і культурних умовах, і в рамках соціальних груп.

В ході процесу соціалізації підростаючий людина вибірково вводить в свою систему світовідчуття, світорозуміння і поведінки ті цінності і норми, а також правила, які вже були прийняті в рамках конкретної соціальної групи і в суспільстві в цілому.

Процес соціалізації може включати в себе наступні елементи:

  • Освоєння культури відносин між людьми;
  • Громадський досвід і його освоєння через розуміння і прийняття нових норм і форм соціальної поведінки;
  • Освоєння соціальних норм (у виборчому порядку в залежності від специфіки спільноти і конкретної соціальної групи);
  • Освоєння соціальних ролей (освітні, професійні, поведінкові);
  • Освоєння нових видів діяльності, які необхідні для самовдосконалення людини, а також для його безперервного навчання;
  • Освоєння форм спілкування, оскільки без комунікаційної мережі існування людини в суспільстві просто неможливо.

Соціалізація має кілька основних джерел, а ці джерела, в свою чергу, можуть бути також акторами – безпосередніми учасниками соціалізації індивіда, які визначають його поведінку, сприйняття соціальних норм і цінностей. Сьогодні виділяють наступні джерела і актори соціалізації:

  • Сім’я – це первинний соціальний інститут, який накладає найбільший відбиток на життя людини. Саме зі своєї родини, з взаємин між батьками і родичами людина бере приклад і перекладає його на свої власні відносини;
  • Система освіти – той самий соціальний інститут, в якій людина може сам вибирати свій майбутній професійний шлях, свою трудову специфіку і отримувати по ній безпосередні знання;
  • Засоби масової інформації – впливають на світогляд людини на більш неформальному рівні. Багато ЗМІ можуть вплинути на ставлення до тих чи інших соціальних процесів і явищ, які відіграють важливу роль в житті суспільства;
  • Громадські організації – додаткові соціальні інститути, в які людина вступає для розширення своїх компетенцій, або для того, щоб заглибитися в один напрямок і пропонувати ідеї щодо його розвитку.

Ключові концепції соціалізації

Існує досить велика кількість підходів, які визначають соціалізацію та її специфіку як процесу. Так, наприклад, Г. Тард писав, що основним механізмом соціалізації є наслідування індивіда. воно може регулюватися суспільством через його безпосередні соціальні інститути. До них дослідник відніс систему освіти і виховання, а також сім’ю і громадська думка, яка має свою вагу і силу у вихованні людини і вирощування в ньому особистості.

Вітчизняні дослідники (наприклад, Г. М. Андрєєва) відзначають, що соціалізація є двостороннім процесом. Він включає в себе засвоєння індивідом накопиченого соціального досвіду через входження в соціальне середовище і через освоєння всієї системи соціальних зв’язків. З іншого боку, соціалізація – це процес досить активного відтворення самим індивідом системи цінностей, соціальних зв’язків. Це відбувається за рахунок його активної соціальної діяльності, прагнення змінити що-небудь в навколишній світ. Індивід активно включається в соціальне середовище, він не може просто засвоювати соціальний досвід – він перетворює його відповідно до власних установками та орієнтаціями.

Ще один автор – А. В. Мудрик, – дає наступне визначення соціалізації: це самозміна людини, його розвитку в процесі засвоєння культури, її відтворення. Даний процес відбувається в результаті тісної взаємодії людини зі стихійними і щодо направляються умовами життя, які цілеспрямовано створюються на всіх вікових етапах розвитку особистості.

Що стосується концепцій соціалізації, то ми виділимо деякі, найбільш яскраві і значущі. Перша концепція – концепція функціоналізму, яка розроблялася Е. Дюркгеймом. У ній підкреслюється, що соціалізація є основним засобом суспільства, завдяки якому в біологічної сутності людини додається ще й соціальна. В результаті цього людина отримує можливість вести соціальне життя відповідно до норм моралі і моральності, а також в цілому націлений на гуманізацію. У школі структурного функціоналізму (Т. Парсонс, Р. Мертон) дотримуються концепції «жорсткої» соціалізації. Вона передбачає підпорядкування людини всій суспільній системі, його адаптацію та повну інтеграцію в соціальну систему без збереження унікальності і самобутності.

Що стосується концепції соціального структурування реальності, основоположниками якої є Х. Бергер і Т. Лукман, то тут соціалізацію розглядають як процесу конструювання. Він включає в себе послідовність життєвих фаз і етапів життя людини. Кожна з цих фаз має різним значенням в процесі соціалізації, але без них неможливий повноцінний процес включення людини в соціальну реальність. З цього моменту в соціалізації виділяють два етапи: первинна і вторинна. На кожному етапі перед людиною постають різні завдання: освоєння нових соціальних ролей, прийняття сімейно-шлюбних установок, підготовка до економічно самостійного і незалежного життя, самовизначення в професійному середовищі, пошук друзів та кохану людину, створення власного сімейного осередку, відтворення населення, передача соціального досвіду і професійних знань з покоління в покоління. Таким чином, кожна концепція соціалізації відображає її особливості, а також етапи і специфіку ролі людини.

ПОДІЛИТИСЯ: