Функції соціальної сфери

Функції соціальної сфери

Основна функція соціальної сфери – розвиток і відтворення, організація спілкування і взаємодії, цілісне задоволення насущних потреб всіх соціальних суб’єктів, які входять в суспільство – спільнот і соціальних груп, колективів, сімей, індивідів.

Існують також такі функції соціальної сфери:

  • Соціально-інтеграційна функція – це коригування процесу формування суспільного устрою за допомогою диференціювання і вливання індивідів і груп, взаємодія суб’єктів громадської діяльності в твір безпосередніх умов в реальному житті (використання, розподіл, побут) і їх формування.
  • Соціально-управлінська функція – це здійснення планомірних і цілеспрямованих впливів на весь обсяг соціальної сфери за допомогою розробки і насадження нормативних показників її розвитку та впливу, дослідження проблем і потенціалу функціонування соціальних інфраструктур і своєчасність реалізації прийнятих рішень; досягнення бажаних параметрів і станів суспільних процесів, пристрій інформаційно-наукового забезпечення і контроль за результативністю реалізації всіх перерахованих вище функцій.
  • Соціально-організаційна функція – це забезпечення створення і взаємодії соціальних організацій та інститутів, глобальне і цілісне обслуговування запитів населення в послугах і товарах, вдосконалення потенціалу соціальних інфраструктур, господарсько-побутове оволодіння територіями.
  • Соціально-регулятивна функція – це упорядкування значень основних показників, які нормативно регулюють соціальну діяльність і взаємини суб’єктів з метою ефективного відтворення всіх складових соціальної сфери.
  • Соціально-адаптивна функція – це заохочення дій індивідів і груп у формуванні та розвитку соціальних якостей, творчо-творчого потенціалу, умінь і знань в різноманітних сферах функціонування життєвого процесу суспільства, і роль пріоритетної сфери в даному випадку грає трудова.
  • Соціально-культурна функція – це забезпечення поступального примноження соціальних знань і досвіду, наступності спадщин спілкування і соціальної діяльності, етичних засад поведінки і духовних цінностей, етнонаціональних, соціально-психологічних звичаїв, церемониалов, обрядів і принципів взаємовідносин суб’єктів.
  • Соціально-захисна функція – це охорона і здійснення соціальних гарантій і прав особистості, надання соціальної підтримки та допомоги депривованих і непрацездатним прошаркам і групам населення з метою забезпечення необхідної якості і рівня їх життєдіяльності.

Соціальна організація – це найвищий показник рівня розвиненості соціальних систем, створений як інструмент для вирішення суспільних завдань і прийом для досягнення потрібного результату.

Формується соціальна організація в вигляді людської спільності, специфічного соціального середовища. Являє собою комплекс соціальних норм, груп, відносин єднання, відносин лідерства, статусів, конфліктності, спірність.

Соціальна система є певним чином організованим безліччю складових соціального буття, які взаємодіють між собою і становлять монолітне освіту (світова спільнота, окреме суспільство, спільність, соціальну групу).

Економічні функції соціальної сфери

Соціальна сфера суспільства, в людському її еквіваленті, забезпечує розвиток в області виробництва, сфері економіки, споживання, обміну і розподілу майнових цінностей, майнових благ.

Соціальний потенціал дозволяє здійснювати економічну діяльність наступними аспектами.

Соціальна сфера генерує і відновлює демографічний ланка економіки: робочу силу, людей. При цьому мається на увазі тільки біопсихічних ланка економіки, як то фізіологічні, психічні та анатомічні якості людей, за допомогою яких вони стають агентами економічної вироблення. Адже те, що праця – це діяльність психічної, емоційної та м’язової енергії людини, відомо давно.

Економічний потенціал фірм, підприємств, інших комплексів виробництва безпосередньо залежимо від якості кадрів, які надає соціальна сфера: вузи, коледжі, ПТУ, школи та інші освітні заклади та структури. Тенденція в бік їх перекладу на комерційну основу і взагалі скорочення розглядається, як різко негативна. У разі, коли «все вирішують кадри», необхідно ставитися з максимальною уважністю до їх підготовки, перепідготовки, і підвищенню рівня кваліфікації.

Важливі перспективи науково-дослідної сфери життя громадян, які є особливою формою підвищення рівня кваліфікації. Вона являє собою систему соіскательства, докторантури та аспірантури. На жаль, вона все більше переходить в область комерції, хоча подекуди ще зберігаються бюджетні місця.

Організаційно-управлінська сфера цілком обгрунтовано відноситься до соціальної. Перш за все – це сукупність всіх гілок влади державного управлінського апарату. А саме, судової, виконавчої і законодавчої.

Витрати бюджету, йдуть на утримання даного апарату, досить великі, тому суспільство цілком справедливо очікує віддачі від функціонування органів влади в усіх її рівнях: від малого муніципального до більшого регіональному, а також і від федерального.

Результативність продуктивності управлінських соціальних інститутів, прийнятність рішень, які приймають дані інститути в усіх сферах (від грамотної бюджетної політики, до певних реформ) цілком закономірно визначають і задають тон функціонуванню та розвитку економічного потенціалу соціуму.

Посилання на основну публікацію