Вибір кроликів

Вирішивши зайнятися кролівництвом, важливо не тільки досконально ознайомитися з галуззю, але і зробити правильний вибір породи кроликів. В даний час їх існують велика кількість і вибір залишається за вами.

У першу чергу майбутньому власнику кроликів необхідно вирішити, з якою метою він має намір заводити пухнастих звірят. Безпосередньо від цього залежатиме вибір породи. Після визначення переваг кролікозаводчіку необхідно спорудити для своїх ще поки відсутніх вихованців економічні, але в той же час зручні в експлуатації і задовільні з точки зору гігієни клітини або обладнати відповідні приміщення, запастися інвентарем, який знадобиться у догляді за кроликами.
Тепер, коли підготовка матеріально-технічної бази завершена, можна купувати тварин. Як правило, для цього спочатку звертаються в суспільство кролівників за консультацією фахівця, який порекомендує досвідчених кролівників. Саме у них зазвичай і купують двох-тримісячних звірків. Причому робити це краще всього на дому, а не на ринку, так як велике значення має поінформованість про умови утримання кролів, особливості харчування – адже різких змін в раціоні, режим годівлі, змісті бути не повинно. Чоловічих особин набувають тієї ж породи, що і жіночих, однак буде благоразумнее це зробити в іншого благополучного в розведенні тварин кролівника. При цьому орієнтуються на самців, вік яких на пару місяців більше, ніж у самок, і які до того ж більше за розміром.
Не слід купувати екземпляри мляві, погано вгодовані, з ознаками недоїдання. І нехай продавець переконливо розповідає про виняткову породистості тварин, вказуючи на недостатнє харчування – погана вгодованість служить ознакою того, що у кролика не все гаразд зі здоров’ям. Також в стадо не підходять звірята, у яких мокра (або просто волога) мордочка, скоринки у вухах, брудно під хвостом. При цьому тварин неодмінно треба не просто оглянути і обмацати, а й потримати в руках за загривок – зі здоровим екземпляром враження має бути таке, наче в руках пружна пружина, а хворий і слабкий мляво звисає, будучи більше схожий на кішку, якщо її взяти таким же чином.
Потрібно уважно оглянути стан і будова зовнішніх статевих органів. Наявність деформацій, висипань на шкірі і т. п. відхилень від норми є причиною отбраковиванія особини. Якщо на передніх лапках зсередини спостерігаються злиплі волосся, то можна з упевненістю сказати, що у кролика заразний нежить. Крім того, у хворої особини очі мутнуваті, неживі, припухлі повіки, а шерсть скуйовджена і тьмяна.
У зверненні з кроликами (починаючи з моменту придбання) необхідна обережність, оскільки це тварина вельми полохлива, з чутливою нервовою системою. При несподіваному звуці, незвичному шумі, раптовому появу якого об’єкта, хоча б навіть і знайомого, кролик лякається, результатом чого може бути, наприклад, аборт, канібалізм (доросла особина поїдає молодняк), травмування панікою самки. Останні особливо вразливі до і після пологів. Таким чином, величезне значення має вміння сформувати для тварин «спокійний мікроклімат» – від цього залежить успіх їх відтворення. Будь-які маніпуляції з вихованцями треба виробляти без поспіху, спокійно, бажано у відсутності або при мінімальній кількості сторонніх.
З самого початку кроликів потрібно переміщати з клітки в клітку, з приміщення в приміщення, брати на руки. Виконувати це довільним чином не можна і повинен бути певний навик. Якщо здійснювати це невміло, то кролика можна травмувати, нанести удари, викликати синці. Вистачати тварину за вуха не можна, тому що це, по-перше, боляче для тварини, а по-друге, можна пошкодити м’язи діафрагми, на яких повисає вся тушка звірка. До того ж через витягування діафрагми у кроликів утруднюється дихання, що цілком може послужити причиною летального результату (зупинка дихання). Також не можна переміщати тварин (особливо дорослих) догори лапками, оскільки кролики смикаються, в результаті чого може порушитися цілісність зв’язок і м’язів. Молоді особини допустимо переносити, схопивши за складку шкіри на попереку, щоб вони знаходилися більш-менш в горизонтальному положенні і не дряпалися.
Оптимально тримати тварин за складку шкіри на шиї і загривку, щоб шия і голова були дещо відтягнуті назад, спочиваючи на кисті руки, т. е. сама рука повинна йти паралельно хребту кролика, тоді як друга рука підтримує під крижі.
Слід трохи докладніше зупинитися на виборі породи. Справа ця не настільки очевидне, яким здається. Звичайно, якщо мова йде про домашнього вихованця, все зрозуміло – вибір залежить від особистих пристрастей. Однак з кроликами на розведення ситуація складніша. Різні породи можуть досить сильно відрізнятися один від одного в плані умов, які необхідно створювати для їх утримання. Виходить, що в комерційному кролівництві величезну роль грає якість доступного харчування та приміщення для утримання тварин. Саме від кормів і приміщення, наявних, залежить вибір тієї чи іншої породи. Наприклад, у даній місцевості біля кролівників Сірий велетень, а хочеться розводити каліфорнійську породу. Перш ніж реалізовувати свої наміри, потрібно врахувати той факт, що кролівники не дарма вважають за краще Сірого велетня, оскільки причини подібного вибору, як правило, пов’язані з економічною доцільністю. Розведення породи, що відрізняється від тієї, яку вибрали всі інші місцеві кролівників, напевно стане проблемою. Крім того, унікальною для даної місцевості породі необхідні дійсно відчутні переваги, для того щоб витримувати конкуренцію. Втім, подібні міркування не повинні ставити хрест на прекрасному прагненні розводити нову породу і експериментувати з нею. У будь-якому місці обов’язково знайдеться ентузіаст, який володіє достатнім досвідом, знаннями та навичками для того, щоб утримувати породу, відрізняється від тієї, що у інших кролівників, причому нерідко вона дійсно виявляється неконкурентоспроможною. Такі люди по-справжньому люблять своє заняття і заслуговують щонайменше поваги, адже вони виконують важливу задачу щодо збереження рідкісної породи, чий генетичний матеріал може знадобитися в майбутньому для вчених або в практичних цілях. У кожному разі, при розведенні кроликів рідкісних порід та здійсненні операцій по схрещуванню рекомендується звертатися за порадою в наукові і дослідницькі установи.


У природних умовах кролики живуть набагато менше, ніж на кроліководческіх фермах. У природі вони рідко живуть довше року, тоді як у господарствах ці тварини можуть дотягнути до 19 років (такий прецедент кролика-довгожителя мав місце).
У кролівництві значення породи дуже велике, втім, як і в тваринництві в цілому. Порода сприяє прискоренню виведення поліпшених особин, виступає символом чистоти, стійкості спадкових ознак і гарантією переходу до нащадків цінних якостей.
Роль породистості наочно підтверджується тим обставиною, що породисті м’ясні кролики значно випереджають за живою масою своїх безпородних побратимів (приблизно в 5 разів). Подібна різниця не зустрічається більше ні в яких інших домашніх тварин. Або, наприклад, можна порівняти якість шкурки – різниця вражаюча: у радянської шиншили дуже хороша шкурка і будь-яке цілеспрямоване схрещування, не кажучи вже про безсистемному, тільки погіршить картину. При цьому слід пам’ятати, що швидкість накопичення спадкових ознак з покоління в покоління досить маленька, а от втратити позитивні властивості можна дуже швидко, так що до схрещування необхідно підходити обережно, без фанатизму, тобто не використовувати його без потреби. Іншими словами, при «брудному» розведенні генетичний фонд засмічується, генотипи перемішуються, вони виходять різного походження і стійкість спадковості втрачається. У результаті сильно ускладнюється або стає неможливою цілеспрямована планомірна робота з розведення вихованців. Крім того, з точки зору господарських ознак помісі досить рідко бувають краще, ніж кроленята у породистих кроликів. Наприклад, зазвичай вишукана шиншилові забарвлення у помісей стає непоказною, матовою.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Хвороби овочевих культур