Cонячні теплиці

Строго кажучи, всі теплиці є сонячними, оскільки основним принципом їх функціонування є парниковий ефект – акумуляція сонячного тепла протягом світлого часу доби. Проте в даному випадку мається на увазі теплиця, в якій не використовуються ніякі інші види обігріву, окрім сонячного. Такі теплиці, як правило, бувають весняними і бесстеллажнимі, а їх покриття може бути як скляним, так і плівковим.
У сонячних теплицях не передбачений обігрів за допомогою газу чи електрики, тому до них пред’являються особливі вимоги, спрямовані на зменшення тепловтрати. У першу чергу ці вимоги стосуються розміщення теплиці. Умови освітленості і захисту від вітру тут повинні бути оптимальними, тому якщо теплиця односхила, то її прозора сторона зобов’язана дивитися на південь, якщо двосхила або арочна – на схід і захід. Односхилий теплицю необхідно ретельно захистити з північної сторони від впливу вітру. Для цього позаду неї встановлюють паркан, щит, висаджують зелену огорожу або роблять яке інше укриття.

Використання не дерев’яних, а металевих, зокрема сталевих, каркасів теплиць може привести до збільшення тепловтрати, оскільки метал має значно більшу теплопровідність, ніж дерево.
Друга вимога стосується ретельної теплоізоляції теплиці. Всі можливі зазори між деталями слід закласти за допомогою будь-якого теплоізолюючого матеріалу. На місцях стиків рам, крокв, фрамуг, коника і інших елементів теплиці треба зробити «фартухи» – прикріпити смужки-якого матеріалу (наприклад, руберойду), закривають зазори між стиками. Цей захід запобіжить або істотно знизить проникнення холодного повітря ззовні.
Ще один із способів зменшити тепловтрату – фарбування всіх внутрішніх конструкцій теплиць в білий колір.
Використання матовою білої фарби зменшить поглинання сонячного тепла деталями конструкції (що відбувається на шкоду нагріванню повітря), оскільки білий колір має светоотражающим ефектом.
У сонячних теплицях рекомендується використовувати подвійне покриття, незалежно від матеріалу. Це пов’язано з небезпекою конденсації вологи при зіткненні з покриттям. Утворення конденсату, з одного боку, несприятливо впливає на розвиток рослин, створюючи при стікання надлишкову зволоженість грунту. З іншого боку, конденсація, тобто запотівання покриття, призводить до зменшення його прозорості і утруднення доступу сонячного світла в теплицю. Використання подвійного покриття зменшить тепловтрату внутрішнього шару, при цьому воно не буде настільки охолоджуватися, щоб різниця температур привела до конденсації вологи. Основний удар охолодження ззовні прийме на себе зовнішній шар. Крім того, для уникнення підвищення вологості вище необхідного рівня (що також є причиною утворення конденсату), слід регулярно провітрювати теплицю.
Якість повітря-і газообміну безпосередньо залежить від площі вентиляційних отворів теплиці. В ідеалі вона повинна становити 18-25% від загальної площі теплиці (чим більше обсяг, тим більше повинна бути і площа отворів). Для того щоб повітрообмін був більш ефективним, вентиляційні отвори необхідно розташувати в напрямку пануючих вітрів.
У сонячних теплицях застосовують різні пристосування для акумулювання тепла. Так, наприклад, можна встановити всередині теплиці контейнери з матеріалом, що володіє гарною здатністю накопичувати сонячне тепло протягом дня, а вночі його віддавати, наприклад, галькою, гравієм або їх сумішшю.
Часто застосовують також водяні підгрунтові колектори. У ємності протягом дня нагрівається вода, яка через систему труб і насосів йде під грунт, віддаючи йому тепло, повертається охолодженої і знову нагрівається. Протягом усього дня вода циркулює під грунтом, нагріваючи його, а вночі грунт остигає, віддаючи тепло в повітря теплиці.
Є ще дуже простий і оригінальний спосіб створення водяного колектора без застосування труб і насосів. Для цього можна використовувати звичайні пластикові пляшки, в які налита вода. Такі пляшки потрібно встановити вниз шийкою (при загвинчених пробках) в поглиблення, зроблені в грунті. Днем вода забирає сонячне тепло, не даючи повітрю в теплиці перегрітися, вночі ж вона віддає його, обігріваючи повітря.
За допомогою такого саморобного пристрою можна також регулювати вологість грунту. Для цього необхідно залишити в пляшках трохи повітря, а кришку закрутити нещільно. Тоді днем, при нагріванні, повітря розшириться і витіснить частину води в грунт, а вночі, при охолодженні, повітря буде знову підсмоктуватиметься в пляшку. Доливати в пляшки воду потрібно кожні 3-4 дні. Однак таке дотепне рішення проблеми обігріву може бути ефективним тільки для теплиць, площа яких невелика.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Вітрогонка дібровна