Як зберегти інтерес у дитини

Дитина приходить у цей світ з величезною жагою пізнання і безмежним цікавістю. Він починає вивчати навколишній з моменту своєї появи на світ.

І саме наявність інтересу до зовнішнього світу гарантує правильне і своєчасне розвиток малюка.
Дитина – це маленький дослідник, бажаючий осягнути неосяжне, пізнати всі незвідане. І іноді батьків приводить в подив ця невгамовна пристрасть до небезпечним і непрактичним експериментів.
Ось тоді і приходять на допомогу різноманітні винаходи (такі як манежі, мобілі і т.д.), що полегшують життя батькам, але в той же час серйозно обмежують свободу руху малюка, а значить, і його можливість отримувати більшу кількість відомостей про навколишній світ.

Адже зараз достеменно відомо, що фізичний розвиток (можливість повзати, ходити, досліджувати, проводити дії з різними предметами) гарантує високий рівень інтелектуального розвитку.
І треба розуміти, що для повноцінного знання про життя дитині необхідний досвід, нехай і негативний, і без досвіду будь-яка теорія для дитини просто порожній звук.

Не можна на словах пояснити малюкові, що таке « гаряче», але варто йому хоч раз трохи обпектися, і він вже точно не схопить НЕ дивлячись кухоль з окропом і не полізе до розпеченої духовці.
Обмежуючи дитини, батьки повинні керуватися деякими принципами: по-перше, якщо діяльність дитини не загрожує його життю, то переривати її не потрібно, по-друге, те, що ви не можете дати дитині, необхідно заздалегідь прибрати з поля його зору.

Звичайно, неможливо дотримуватися цих правил на сто відсотків, але тоді батьки повинні надходити мудро й терпляче.
Якщо малюк зовсім малий, то його увагу можна легко перемкнути на інший предмет або дію, головне проявити фантазію, а для дітей старше 2-2,5 років подібна міра вже менш прийнятна, тому що, відволікаючи, ви демонструєте свою байдужість до почуттів і бажанням дитини.

Тут необхідно або запропонувати свою участь у пізнавальному процесі, щоб убезпечити його, або в двох -трьох словах максимально доступно пояснити, чому це дію неможливо.

Але коли батько жорстко присікає будь-які спроби дитини проявити інтерес, то це призводить до катастрофічних наслідків. Якщо за кожну свою дію, за кожен свій крок дитина буде отримувати по руках, то ви зможете відбити у нього навіть саму сильну тягу до дослідження, а в кінцевому результаті і інтерес до життя.

Це відбувається тому, що інтерес безпосередньо пов’язаний зі страхом. Ми завжди відчуваємо побоювання, торкаючись до всього нового і незвіданого, а у дитини ступінь страху залежить ще й від оцінки батьків.

Постійно отримуючи несхвалення своєї пізнавальної активності, дитина буде відчувати все більший страх. І щоб впоратися з подібним психологічним навантаженням, він, зрештою, витіснить свої бажання (а разом з ними і страх) у підсвідомість, а у свідомому залишиться лише байдужість і байдужість до життя.

У результаті батьки схильні надмірно обмежувати отримують дитини не цікавиться нічим. І що викликає їх найбільше занепокоєння: не зацікавленого навчанням.

Так, може бути, на початку йому і було цікаво і цікаво, але високі вимоги, покарання за невдачі, великі обсяги важкою для сприйняття інформації, обов’язковість навчання дають масу негативних переживань, які зводять нанівець будь-який інтерес.

Навчання може бути ефективним лише за умови, що дитяча цікавість і жага пізнання підкріплюються позитивно, а значить, і розвиваються.

Батьки повинні не тільки не створювати додаткових перешкод для дитини, але підтримувати і висловлювати своє схвалення його діяльності, що б це не було: плетіння бісером або будівництво супутника для запуску на орбіту.

Необхідно також не допускати головної помилки дорослих: хвалити нема за кінцевий результат (адже дитина ніколи у своїх навичках не зможе зрівнятися з дорослим), а за сам намір, за будь-яке поліпшення, при цьому порівнюючи нема з іншими дітьми, а з самим собою.

Таким чином, знімаючи по можливості фізичні обмеження з дитини, заохочуючи його бажання отримувати знання і вчитися, а також щиро радіючи і співчуваючи кожному його успіху та досягнення, батьки відкривають широкі перспективи для подальшого розвитку дитини.
А той, у свою чергу, отримуючи необхідну підтримку і допомогу, відчуваючи, що його потреби розуміють, буде все більше цінувати і поважати своїх наставників.

ПОДІЛИТИСЯ: