Хто придумав Інтернет?

Створювані людьми технології змінюють світ навколо нас, причому зміни входять у наше життя дуже швидко.

 

Ще якихось двадцять років тому ми навіть не мріяли про те, щоб у кожному домі стояв персональний комп’ютер і навіть не могли собі уявити, що в кишені у кожного буде лежати мобільний телефон, що дозволяє в кілька торкань отримати будь-яку інформацію, подивитися новий фільм або послухати свіжі музичні композиції.

 

Сьогодні це стало повсякденною реальністю завдяки Інтернету – світової інформаційної павутини. Ми користуємося Інтернетом кожен день, але мало хто знає імена людей, які його створили.

 

Народження ідеї

 

Як і багато іншого в нашому світі, Інтернет своїм існуванням зобов’язаний гонці озброєнь і технологій, в якій брали участь з одного боку країни Заходу на чолі з США, з іншого – Радянський Союз. У 1957 році СРСР здобув переконливу перемогу, вивівши на навколоземну орбіту перший космічний супутник.

 

Це змусило Сполучені Штати задуматися не тільки про нові космічні досягнення, але й про свою інформаційну безпеку. Американці побоювалися, що росіяни з космосу зможуть добувати розвідувальну інформацію. Тодішній президент Д. Ейзенхауер наказав створити агентство, яке займалося б перспективними дослідженнями, і зібрати в ньому кращих представників американської науки.

 

Створення ARPANET

 

Агентство отримало назву ARPA, а його дослідження були щедро профінансовані урядом США. Незабаром співробітники агентства Л. Клейрок і Дж.До. Ликлидер розробили проект створення загальної інформаційної та комунікаційної мережі, який був схвалений Пентагоном, і робота закипіла. Не все виходило з першого разу, але в 1969 році, 29 жовтня, відбулася перша спроба комп’ютерного зв’язку між Стенфордським центром досліджень і Каліфорнійським університетом.

 

Рівно о 21-00 один з дослідників, які перебували в Стенфорді, набрав на своїй клавіатурі букви L і O, які тут же виникли на дисплеї комп’ютера в Каліфорнії. Перша спроба обірвалася, не завершившись. Через півтори години сеанс зв’язку був повторений, і вченим вдалося повністю передати набране на клавіатурі слово LOGIN.

 

Створена комп’ютерна мережа була названа ARPANET на честь агентства ARPA. Через два роки мережа налічувала 23 користувача на всій території США, а ще через два до неї підключилися організації з великобританії та Норвегії.

 

ARPANET стає Інтернетом

 

Мережа ARPANET використовувалася в основному для обміну електронними листами, трохи пізніше в ній з’явився чат, розсилка новин і дошки оголошень.

 

У 70-ті роки для неї активно розроблялися протоколи (стандарти) передачі даних – потрібно було створити такий спосіб подання інформації, який був би досить простим і виключав або мінімізував кількість помилок при передачі.

 

Величезну роль у цьому процесі зіграв Дж. Постел, якого багато хто називають творцем сучасного Інтернету. До речі, в 1983 році були офіційно закріплені стандартні протоколи передачі інформації, а ARPANET був перейменований в Інтернет.

 

У гру вступає Європа

 

Незважаючи на очевидні успіхи, на початку 80-х Інтернет був дуже далекий від досконалості. Невідомо, як могло піти його розвиток, якщо б не підключення до роботи над ним Женевського дослідного центру ЦЕРН в особі Т. Бернерса-Лі.

 

Саме він розробив концепцію Всесвітньої Павутини (World Wide Web, або WWW), що дозволила створити Інтернет у тому вигляді, яким ми користуємося зараз. Бернерс-Лі з повним правом може бути названий ще одним з тих, хто винайшов Інтернет.

 

Створення веб-браузера

 

Хоча веб-протокол, придуманий Бернерсом-Лі, забезпечував відмінну комунікацію, все ж для звичайної людини, не знайомого з програмуванням, користування Інтернетом було досить складним. Це тривало до 1993 року, коли програміст М. Андріссен запропонував новий користувальницький інтерфейс – браузер Mosaic. Створення мережі було закінчено, настав період її розвитку.

 

З цього моменту Інтернет з інструменту для небагатьох учених і адміністраторів перетворився в те, чим він є сьогодні – в потужний і доступний кожному спосіб комунікації людей всього світу. За наступні два роки кількість користувачів Інтернету зросла в тисячі разів. Він об’єднав розрізнені мережі в різних країнах в єдине ціле і став справді Всесвітньою Павутиною, яка охопила всю нашу планету.

Посилання на основну публікацію