Що таке вівтар і для чого він призначений?

Всі релігійні споруди будують по-різному. В одних передбачають хрестоподібну планування, інші зводять у вигляді восьмикутника, що виражає Господню Нескінченність, треті – в формі квадрата або прямокутника.

Але при облаштуванні будь-якого храму неодмінно встановлюють його найважливішу частину – вівтар. Цей символічний престол є головним атрибутом церкви і багато прикрашається іконами, розписами, різьбленням. Що таке вівтар? Чому він вважається невід’ємною частиною культових споруд?

Що означає слово «вівтар»?
У перекладі з латинської слово altarium означає «жертовник». Стародавні люди практикували культ жертвопринесення богам і використовували з цією метою спеціальний постамент, куди клали жертву перед смертю.

Спочатку такі місця виготовляли з дерну або землі, а згодом – з каменю або металу. З плином часу і поширенням християнства вівтар втратив свій первісний зміст і вже не несе жертовної функції, але як і раніше використовується в релігійних обрядах.

Що таке вівтар в церкві?
Сьогодні вівтарем називають підвищену частину в храмі, відокремлену від решти будівлі перегородкою (іконостасом). У центрі вівтарного приміщення встановлюють квадратний стіл (престол), де розкладають Святе Письмо, хрест, дароносицю та інше церковне начиння. Як правило, в більшості храмів зберігаються мощі святих, які поміщають під столом загорнутими в спеціальну червону матерію.

У деяких храмах над вівтарем можна побачити киворий – спорудження на чотирьох опорах, прикрашене різьбленими деталями, позолотою, зображенням голуба.

За традицією, східну вівтарну стінку роблять напівкруглої, а в її центрі розміщують образ Христа або Господа на троні. У західної стіни вівтаря знаходиться Стасидії – крісло для настоятеля, де він може сидіти під час богослужінь.

Ще один невід’ємний елемент вівтаря – горішнє місце, на якому в кафедральних соборах встановлюють кафедру єпископа і сидіння для священнослужителів. Кожен парафіянин, який опинився поруч з цим місцем, повинен неодмінно вклонитися і осяяти себе хрестом, оскільки воно втілює в собі Небесний престол Божий.

У північно-східному куті вівтаря ставлять безпосередньо жертовник, який в наш час використовується для здійснення обряду проскомидии (приготування вина і хліба для Причастя).

Де встановлюють вівтар в храмах?
У православних храмах вівтар прийнято споруджувати в східній частині будівлі, поряд з апсидою. Орієнтація на схід пов’язана з давньою традицією, згідно з якою при будівництві церкви було прийнято проводити поздовжню вісь будівлі, орієнтовану на перші сонячні промені.

Оскільки схід Сонця починається на сході, то і вівтар зводили в східній стороні, щоб він першим приймав сонячне світло.

У католицьких церквах раніше його ставили в центрі, на невеликому підвищенні, а в другій половині XX століття вівтар знайшов своє місце попереду пресвітерія (священного місця, куди можуть входити тільки священнослужителі).

На відміну від православних, католики називають вівтарем безпосередньо жертовник, а іноді – складні вівтарні картини, що складаються з безлічі скульптурних і художніх елементів.

У деяких християнських храмах знаходиться по кілька вівтарів, але в кожному з них допускається проводити тільки одну літургійну службу в день. Згідно з церковними канонами, заходити у вівтар можуть тільки священики вищого сану. Іноді допускається вхід їх помічників, а в крайніх випадках – найбільш шанованих відвідувачів.

Для чого призначений вівтар?
Основне призначення вівтаря – проведення різних релігійних обрядів. Він вважається сакральним місцем, де під час літургії віруючим є сам Господь і Син Божий. Літургія – це головне богослужіння в храмах, при якому відбувається таїнство Причастя. При його проведенні служителі церкви співають пісні, читають вхідні молитви, готують хліб і вино до причастя.

Кожна частина вівтаря має своє призначення. Як говорилося вище, на жертовнику проводять обряд проскомидии, що супроводжується одягом ієрея, омиванням рук і розрізанням проскури.

Після закінчення цього дійства священнослужитель звертається до Господа з проханням благословити дари і зробити його гідним для виконання таїнства. Приготування хліба знаменує собою народження Спасителя, а сам жертовник – печеру в скелі (вертеп), де той з’явився на світло.

Посилання на основну публікацію