Що таке пафос?

Пафос – це в сучасному розумінні даного слова якась награність з самовдоволенням, пихатість з самозакоханістю. У перекладі з грецької «пафос» означає страждання, пристрасть, збудження. Пафос – це негативна риса характеру, яка характеризується високою самооцінкою, нещирою радістю, загалом награним відчуттям захоплення і благополуччя. Пафос може виявлятися у всьому: у манері поведінки, в голосі, жестах. Пафосний людина завжди ставить себе вище інших, спілкується зверхньо і гордовитим тоном.

 

Пафос в літературі

 

Героїчний пафос показує величність головного героя твору або ж цілого колективу, дії в цьому випадку спрямовані на здійснення гуманістичних цілей. У більшості випадків це боротьба за незалежність свого народу, за його права, за мир. Героїчний пафос можна зустріти в таких творах, як «Слово о полку Ігоревім», «Тарас Бульба» М. Гоголя.

 

Драматичний пафос пізнаваний за відсутності принципового протистояння героїв проти обставин, переживання героїв індивідуальні і знаходяться в них самих («Батько Горіо» Бальзака).

 

Трагічний пафос містить глибокі і суперечливі переживання героїв твору, прагнення до високих ідеалів і неможливість їх досягнення (вірш А. Блоку «Дванадцять»).

 

Романтичний пафос містить прагнення людини до емоційно універсального ідеалу. В якості прикладів можна розглянути «Бородіно» Лермонтова або «Аеліта» Толстого.

 

Сентиментальний пафос схожий з романтичним, але обмежується сімейно-побутовою сферою прояву почуттів героїв («Му-Му» Тургенєва).

 

Гуманістичний пафос відображає гуманістичні ідеали людства, підносячи їх. Зустріти його можна в таких творах, як «Іліада» Гомера, «Шинель» Гоголя та ін.

Посилання на основну публікацію