Джек Бребхем

Цього пілота Формули-1 звали не інакше як Чорний Джек – Блек Джек. А все тому, що він так само азартний і непередбачуваний, як ця всім відома карткова гра. До того ж і колір волосся цього кумира всіх хлопчаків був кольору самої темної ночі. Його важко було зрозуміти, його вчинки неможливо було передбачити.

Батьківщиною Бребхена вважається Австралія, де він і з’явився на світ 2 квітня 1926 в містечку Хурствілле, який був розташований в десяти милях від Сіднея. І все ж коріння Джека слід шукати в Англії, адже його дід був вихідцем з Лондона. Потім, в 1885 році, він емігрував до Австралії, зовсім не підозрюючи про те, що онук прославить його прізвище. Хлопчику пощастило з батьком, який передав синові пристрасну любов до автомобілів, далі не думаючи про те, що саме машини зроблять Джека знаменитим. Тому не дивно, що вже в дванадцять років юний Джек Бребхем сидів за кермом автомобіля.

У п’ятнадцять він, не замислюючись, пішов зі школи, щоб почати роботу в гаражі. При цьому постійно підвищував технічну кваліфікацію. Юний Джек Бребхем мріяв про небо, і був щасливий, коли в 1944 році його взяли в Королівські військово-повітряні сили. Яке ж було розчарування Джека, коли його залишили служити на землі: армія більше потребувала механіках, ніж у льотчиків. Після двох років служби Джек Бребхем вирішив обзавестися власною, хоч і зовсім невеликий, авто ремонтної майстерні. Серед його клієнтів був і знаменитий гонщик Джонні Шонберг, спеціально, для якого Джек спроектував і побудував новий автомобіль. Але дружина гонщика категорично була проти участі чоловіка в майбутніх перегонах. Джонні порадив Джеку самому взяти участь у змаганнях.
Отримавши на швидку руку інструкції від професіонала, Джек вирішив не упустити свій шанс. Однак Джека Бребхема частіше цікавили не самі гонки, а технічне удосконалення машин. Хлопець не страждав від відсутності підприємливості: в 1954 році він домігся спонсорства для команди «Купер-Брістоль», за кольори якої виступав в той час. Однак організаторам гонок ця ідея не припала до душі, і Джеку довелося від неї відмовитися. І все ж до 1955 року Джек Бребхем стає чотириразовим чемпіоном Австралії, що спонукає його спробувати свої сили і в Європі.

Але початок був невдалим. Джек і раніше захищає кольори команди «Купер», беручи участь по одному разу в сезонах 1955-го (Великобританія) і 1956 років (Німеччина). У кваліфікації він не піднімається вище двадцятого місця, а в гонках він взагалі сходить з дистанції. Сезон 1957 приніс зовсім інші результати. Почав його Джек з гонки і Монте-Карло. На цій дистанції Джек Бребхем довго йшов третім, але за три кола до фінішу у нього відмовив паливний насос, що не дозволило австралійцю втриматися на третій позиції. У результаті він був шостим. На більше в цьому сезоні Джек був не здатний через свого невдосконалений болю так. У наступному сезоні він став четвертим все в тому ж Моіте-Карло.

А ось сезон 1959 став для всіх сюрпризом. Слід врахувати, що цього року покинув великий спорт великий Фанхіо, у зв’язку з чим Гран-прі Аргентини вирішила скасувати Починали сезон з гонки в Монако. Джек Бребхем стартував з третьої позиції; йому вдалося не тільки показати кращий час, але і зпервие здобути перемогу в цих змаганнях. Джек Бребхем випередив суперників на 20,4 секунди. Гонки в Голландії принесли Джеку друге місце, а у Франції – третє. Британія знову виводить його в лідери, проте в Німеччині та Португалії йому не вдається навіть доїхати до фінішу. Суперники починають наганяти Джека.

Італія «допомагає» Джеку Бребхему знову надіти майку лідера – він приходить третій, маючи 31 очко. Перший в історії Гран-прі США став останньою гонкою сезону. Малося три претенденти на чемпіонський титул. І Джеку пощастило: один із суперників не дійшов до фінішу, другий з них добрався третім, а цього виявилося недостатньо для перемоги. До слова, Джеку Бребхему теж не пощастило в цій гонці: постійно лідируючи, він був упевнений у своїй перемозі. Але… за триста метрів до фінішу у нього скінчилося пальне. Протягом п’яти хвилин пілот штовхав свій болід, прийшовши тільки четвертим. Очок це не принесло, але за підсумками всіх гонок Джек Бребхем став чемпіоном.
Вражаючий результат Джека Бребхема став поштовхом до якісної зміни конструкцій болідів Формули-1. У команди «Купер» з’явилися послідовники, однак Джека дістати вже було неможливо: в наступному сезоні у нього було п’ять перемог і одна четверте місце, що в підсумку знову зробило його чемпіоном.

Боліди нової компонування протягом усього сезону мали беззаперечну перевагу перед своїми переднє моторними конкурентами, і це було очевидним, незважаючи на трагічні події з заднемоторнимі «Лотус» в Бельгії, які призвели до нещасних випадків і навіть загибелі пілота, на повній швидкості втратив управління з- за що потрапила в обличчя птиці. У 1961 році вперше в історії Формули-1 були введені обмеження на об’єм двигуна до півтора літрів. «Феррарі» – заздалегідь підготувала мотор, а оскільки команда врахувала помилки і змінила компоновку боліда на задньомоторне, сезон пройшов під італійську диктовку.
«Купер» виявився ненадійним – за весь сезон Джек Бребхем зміг фінішувати лише двічі, посівши шосте і четверте місця.

Але не тільки це було причиною невдачі, У 1960 році Джек Бребхем разом з Роном Торнаком організував фірму з виробництва гоночних автомобілів під назвою «Мотор Рейсінг Девелопмент». Джек Бребхем тримав свої плани в таємниці від «Купера».
Не дивно, що наприкінці 1961 Джек Бребхем створює власну команду «Бребхем Рейсінг Организейшн». До початку сезону 1962 болід ще не був готовий, і Джек Бребхем виступав за «Лотус», в п’яти гонках набравши три очки, зате потім, чотири рази виступаючи на власній машині, набрав ще шість. У 1963 році Джек запросив американського гонщики Дена Гарні в якості другого пілота. Але після закінчення сезону Ден з дев’ятнадцятьма очками опинився на п’ятому місці, і Джек з чотирнадцятьма – на сьомому. У 1964 році Гарні з дев’ятнадцятьма очками на сьомому місці, Джек Бребхем з одинадцятьма – на дев’ятому.

До речі, саме американець приніс перші перемоги команді, завоювавши Гран-прі Франції та Мексики. Команда посіла четверте місце в Кубку конструкторів. У 1965 році Ден перемістився на четверте місце, набравши 25 очок, а Джек з десятьма очками опустився на десяте. Команда піднялася до третього місця в Кубку конструкторів. Бребхем-конструктор міг бути задоволеним. Але не пілот.
На щастя для Джека, з 1966 року у Формулі-1 знову було дозволено використовувати трилітрові двигуни. Здавалося, краще за всіх до цього підготувалася «Феррарі», завчасно подбати про мотор. Але Джек Бребхем на власному задньому дворі знайшов відповідний двигун австралійської компанії «Репко», при найближчому розгляді виявився варіантом серійного мотора «Олдсмобіл».
На першому Гран-прі сезону австралійця підвела коробка передач, проте вже на наступному, в Бельгії, він був четвертим. А на третьому, у Франції, Джек вперше за останні шість років прийшов першим. Спочатку це здавалося випадковістю – Бандіні на «Феррарі» пішов на трасу з поул-позиції, показав кращий час кола, але лопнув трос газу зняв його з траси. Однак Джек Бребхем і на наступній гонці був першим, та ще маючи кращий час кола. Він виграв і два Наступних Гран-прі.
А в Італії, за два етапи до кінця сезону, австралієць став чемпіоном, хоча і зійшов з траси, – найближчий суперник тик неї не зміг фінішувати і позбувся шансів на перемогу.

ПОДІЛИТИСЯ: