Дитина і тварина. Жива іграшка?

На думку психологів, для гармонійного розвитку особистості дитині необхідно регулярне спілкування з тваринами. Проте багато батьків чудово розуміють, що повноцінно доглядати за собакою чи кішкою дитина дитсадівського або молодшого шкільного віку не в змозі, і тягар відповідальності за вихованця цілком ляже на них самих. 

На жаль, багато хто навіть найвідповідальніші дорослі, вважають, що повний догляд за кроликом, крискою, хом’ячком або морською свинкою цілком під силу дитині дитсадівського або молодшого шкільного віку. Так в будинку з’являється жива іграшка.

Дійсно, спілкування з маленьким пухнастим грудочкою вчить дитину доброті, а догляд за живою істотою прищеплює відповідальність, вчить маленького чоловічка звертати увагу не тільки на свої потреби, а й на потреби оточуючих живих істот.
Проте, зі спілкування з твариною дитина може подчерпнуть далеко не тільки корисні навички й позитивні враження.

Найголовніше, про що потрібно пам’ятати батькам – маленькій дитині таки не під силу повноцінний догляд навіть за такими здавалося б простими у змісті тваринами, як декоративні гризуни.
Дитина може забути погодувати свого вихованця або вчасно не налити йому води, а також не зможе самостійно розрахувати і скласти для нього правильний раціон, не зуміє сам почистити клітку.
Скільки маленьких пухнастих грудочок померло від голоду і спраги, забуті своїми юними господарями?
Скільки дитячих сліз пролито над хом’ячком, які не зуміли переварити шматок сала, яким його почастував турботливий маленький хлопчик? Чи не занадто жорстокий цей урок відповідальності?

Важливе значення має і вибір вихованця. Часто в оголошеннях про продаж того чи іншого гризуна можна зустріти фразу «ідеальний друг для Вашої дитини».
Задумайтеся, чи завжди це відповідає дійсності? Дрібне тварина дитина може придавити або придушити до смерті – не зі зла і не спеціально, а просто не розрахувавши зусилля. І знову гіркі дитячі сльози над пухнастим трупиків.

Не менш часто виявляється, що жива іграшка володіє зубами і кігтями і цілком здатна вириватися і захищатися від нав’язливого дитячої уваги (а може бути просто під виглядом «ідеального компаньйона дитині» Вам продали дике, агресивне чи залякане тварина). Що в цьому випадку? Укушені дитячі руки, а заодно біль, образа і розчарування, які можуть перерости в страх перед тваринами, а там і неприязнь до них.
Невже саме таке Ви хотіли виростити в душі свого сина чи дочки, коли купили живу іграшку?

Щоб домашній вихованець жив довго і щасливо, приносив радість, а не розчарування, щоб у дитячій душі росла любов і відповідальність, мало просто купити тварину в дім і віддати його дітям «пограти і позалицятися».
Батьки повинні усвідомлювати, що за будь-яку живу істоту в своєму будинку відповідає тільки дорослий.
Дитина може вчитися, спостерігати, допомагати в міру можливості, але тільки під наглядом дорослого, ніяк не можна повністю віддавати в дитячі руки догляд за живою істотою.

Необхідно поступово навчати малюка, як правильно взяти на руки свого вихованця, як погладити, щоб йому не було боляче або неприємно, ніж треба годувати, а чим категорично не можна.
І уважно контролювати кожен крок, не втомлюючись пояснювати, що хом’ячок живий, що йому теж може бути холодно, боляче або страшно, і що він також хоче їсти і пити, як і ми, тому не можна забувати його нагодувати або долити воду в поїлки.

Тільки спільною великою роботою можна виховати в зростаючому людині доброту, увагу і любов до живих істот.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Що таке матеріалізм?