Дитина гідна поваги

Народження дитини – найважливіше і відповідальна подія у вашому житті. Дуже важливо, щоб дитина була бажаною. Адже для чого давати нове життя? 

У першу чергу, заради самої дитини, заради торжества життя, а не для себе. Чи не плутаємо і ми інстинкт продовження роду з цінністю самого життя? Привести на цьому світ нової людини – не теж саме, що завести кошеня чи цуценя. Чи розуміємо ми, що дитина – це людина, такий же, як і ми самі?
Чому люди думають, що поки людина маленька, то він ніби як неповноцінний і ставляться до нього, як до нижчої істоти? Не думали про це?

Чи можна поважати дітей і цінувати в них їх особу, індивідуальність, їх душу? Можна і потрібно! Якщо цього не робити, то діти виростають з купою підсвідомих комплексів, з якими потім відчайдушно борються.
А ви хочете, щоб ваша дитина боровся з комплексами і доводив свою значимість? Може бути, кожна людина повинна бути спочатку шановним за те, що він є. І не важливо, скільки він знає, що вміє, як виглядає, який у нього «соціальний статус».

Суспільство нам нав’язує те, що кожному неодмінно потрібно кимось стати, інакше не буде тобі поваги і пошани. А чи правильно це?
Виходить, що, приводячи дитину в цьому світ, ми робимо його заручником сформованої системи і у нього не вибору. З перших його днів ми диктуємо йому, коли і скільки є, коли спати, коли гуляти, чим займатися. У нього взагалі немає ніякого вибору. А потім запитуємо його, «ким ти хочеш стати?», Не усвідомлюючи всю іронічність даного питання. Може бути ми це робимо тому, що і у нас немає цього вибору?
Посудіть самі, що ми вибираємо для своїх дітей? – Тільки те, що диктує система, сформовані стереотипи: «дитячий садок, школа, інститут, робота, пенсія, цвинтар». ВСЕ! Вибору-то немає!

Вас це влаштовує? Можливо, ви просто ніколи не замислювалися над тим, як ви живете, за чиїм планом, з чиєї схемою. Ви впевнені в тому, що все в цьому житті вирішуєте самі. Але це ілюзія! Нічого самі ми не вирішуємо і тим більше ми не вирішуємо, як ставитися до своїх дітей, як їх виховувати. Всі давно за нас вирішено, а ми сліпо слідуємо цим вказівкам.

Виникає питання – чи правильно ми чинимо, слідуючи диктату суспільства та системи? Відповідь можна отримати, відповівши на інше питання – чи приносить щастя склалася система, чи гарантує вона успіх, достаток, задоволеність життям?
Ні, система цього не гарантує. І більше того, все в нашому житті влаштовано так, що не система працює на людей, забезпечуючи усім необхідним, а люди працюють на систему, забезпечуючи її паразитичну життєздатність.

У яку життя ми наводимо своїх дітей? Як ми до них ставимося, якщо заздалегідь вже погоджуємося з тим, що система сама вирішить, як і чому вчити дитину, як до нього ставитися, що з ним робити. А ви залишаєтеся в стороні, нічого не в силах змінити.
Та мало хто намагається, адже більшість з нас вірять у те, що живуть абсолютно правильно і іншого життя немає. Але вона є, було б тільки бажання жити по-іншому, було б тільки бажання самим виховувати своїх дітей і не перекладати відповідальність на інших.
Якщо таке бажання виникне, то можете не сумніватися, ви знайдете спосіб зробити своїх дітей щасливими і успішними і захистити їх від натиску всюдисущої системи.
Візьміть все в свої руки, ні на кого не сподівайтеся, виховуйте своїх дітей самі. А головне – любите і поважайте їх. Ставтеся до них, як до рівних собі, тоді ви здивуєтеся, яким чудовими вони виростуть!

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Пудрені тонкощі