Типологічні риси буддизму

Типологічні риси буддизму Буддизм являє собою оригінальне вчення, що одержало різні інтерпретації. В західній науці іноді заперечується можливість вважати буддизм релігією. У вченні засновника буддизму знайшли вираз такі характерні риси індійської культури, як толерантність, гуманність, відкритість, готовність взаємодіяти з іншими культурами. Буддизм відрізняє виняткова здатність до мімікрії, вміння вписуватися в різноманітні культурні ландшафти, створювати комбінації з іншими віруваннями, уявленнями, цінностями, з’єднуватися з різнорідними традиціями.

Буддійська традиція відрізняється яскраво вираженим психологізмом, увагою до психологічних вимірів людського життя, спрямованістю на різноманітні психотехніки, моделювання станів психіки. Буддійське вчення дає високу оцінку потенціалу людини, який розглядається як єдина істота у всесвіті, здатна до духовного саморозвитку. У буддійському вченні в гострій формі ставиться проблема недосконалості земного буття, реалізується властива індійській культурі мирозаперечувана установка. Видимий, причинно обумовлений світ (сансара) оцінюється як неістиний, ілюзорний, вражений злом і недосконалістю. Одним з визначальних концептів буддизму стала духкха (страждання), яке розглядається як ключова характеристика існування у світі сансари.

Буддійському вченню притаманний універсалізм, здатність долати соціальні, етнічні, культурні та гендерні. Воно безпосередньо звернена до людини як такої і підкреслює перспективність людського буття, можливість досягнення просвітленого стану, що перевищує земні форми існування. Буддизму як ціннісній системі властиві конкретність, здатність дати відповіді на психологічні і моральні запити людей, які живуть у різних соціальних та культурних умовах.

Буддизм виступив як вчення, опозиційний по відношенню до традиційного брахманизму. У буддійської думки сформульовані наступні відмітні риси своєї традиції («три ознаки»):

  • 1) визнання мінливості світу, предстающего як вічний динамічний процес, рух вічних безвладних елементів (дхарм). Світ ніким не створений і являє собою нескінченне кругообертання дхарм, потік буття, вічне трансформацію;
  • 2) у доктрині анатмана (не-душа) стверджується, що не існує стійкої особистісної основи людини, а тільки короткочасне поєднання, конгламерат різних компонентів людської істоти (тіла, волі, почуттів, думок, кармічних імпульсів);
  • 3) оцінка існування у світі сансари як нестабільного, непідконтрольних людині та іншим істотам, схильного до змін, які неможливо передбачити, і тому викликає страждання.
...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Нові релігійні рухи