Релігієзнавство як наука

Релігієзнавство як наука про закономірності виникнення, історії, розвитку, соціальної та культурної ролі релігії сформувалося у другій половині XIX ст.

Передумови становлення релігієзнавства як самостійної галузі знань

1) В ході розвитку європейської теоретичної думки оформився спеціалізований розділ філософського знання, що отримав назву філософія релігії. Проблематика природи і причин виникнення релігії отримала розвиток у вченнях античних таких мислителів, як Геракліт, Платон, Аристотель, софісти, Евгемер, Цицерон, Лукрецій, Сенека, Марк Аврелій та інших. У середньовічної теологічної думки більшого значення приділялося проблемам богопізнання, герменевтики одкровення, питань співвідношення віри і знання. У філософських системах Нового часу філософія релігії оформляється як самостійна галузь теоретичного знання. Багато найбільші філософи Нового часу (Б. Спіноза, І. Кант, Д. Юм, Ф. Шлейермахер, Р. Ф. Ст. Гегель, JI. Фейєрбах, К. Маркс, С. К’єркегор) зверталися до проблематики джерел знання і віри, релігійного досвіду, соціальної ролі релігії та церкви, типології та історичного розвитку релігій. Філософія релігії розвивається на пограниччі між религиоведением і філософією, розглядає питання знання і релігійної віри, філософської критики або обґрунтування релігійних ідей, логічного аналізу релігійного мови, аргументації існування Бога і Його атрибутів, релігійної антропології, свободи волі, природи зла, впливу релігії на мораль та інші сфери культури.

2) Однією з важливих передумов становлення релігієзнавства стало розвиток методів соціально-гуманітарного пізнання в європейській науці другої половини XIX ст. На становлення релігієзнавства вплинули досягнення в галузі психології, порівняльної лінгвістики, соціології та інших галузях знання.

3) Становлення багатьох шкіл порівняльно-історичного вивчення релігії відбувалося під впливом теології. Багато центри дослідження релігій були відкриті в духовних навчальних закладах Голландії, Німеччини, Швеції та інших країн.

Становлення і методологія релігієзнавства

В історії релігієзнавства можна виділити різні етапи і напрямки. На всьому протязі розвитку релігієзнавства як самостійної галузі знання вченими використовувалися різноманітні дослідницькі підходи застосовувалися різні наукові концепти і програми. На формування основних концепцій релігієзнавства XX століття вплинули різні напрями філософсько-гуманітарної думки (культурна антропологія, аналітична філософія, феноменологія, герменевтика, структуралізм, психоаналіз і постструктуралізм).

Одним з ранніх напрямків релігієзнавства стала школа антропологічного вивчення архаїчних релігій (Е. Тайлор, Дж. Дж. Фрезер, Е. Маретт, Е. Ленг, Л. Леві-Брюль). Важливе значення мало розвиток типологічних і феноменологічних досліджень релігії в працях К. Тіле, Н. Зедерблома, Р. Отто, Р. ван дер Леу, Ф. Хайлера. Класична соціологія релігії отримала свій розвиток в працях Е. Дюркгейма, М. Вебера, Б. Малиновського, А. Р. Радкпифф-Брауна. Становлення психології релігії пов’язане з роботами У. Джемса, З. Фрейда, К. Р. Юнга, Е. Фромма, Е. Еріксона.

Використання методології різних напрямків соціально-гуманітарного знання багато в чому визначило теоретичні побудови та наукові програми сучасного релігієзнавства, яке розвивається як комплексна наукова дисципліна.

Основні області релігієзнавчого знання

  • 1) Історія релігії розглядає історичні та порівняльні аспекти релігійних традицій.
  • 2) Психологія релігії вивчає вплив релігійних традицій на формування і життєві прояви особистості, характер міжособистісних відносин у релігійних групах.
  • 3) Соціологія релігії аналізує вплив релігійних спільнот і ціннісних систем на соціальні процеси.
  • 4) Феноменологія релігії виявляє структуру і конкретно-історичні прояви таких універсальних релігійних явищ, як молитва, ритуал, жертвоприношення та ін.

Антропологія релігії вивчає образно-символічні системи релігій, показує вплив релігійних традицій на різні явища і тенденції культури.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Походження ісламу