Релігія стародавніх єгиптян

Релігійна спадщина Стародавнього Єгипту мала значний вплив на становлення біблійно-християнської традиції. У давньоєгипетської релігії було розвинене вчення про спасіння шляхом воскресіння з мертвих і перетворення в нетлінне тіло, досягнення вічного життя в небесному просторі. Першим за єгипетськими уявленнями цей шлях проробив бог рослинного світу і владика загробного буття Осіріс, вбитий своїм братом Сетом і воскресіння дружиною, богинею-покровителькою материнства Ісідою. Прагненням до досягнення такого остаточного, дозрілого для вічності стану пронизана система смисложиттєвих орієнтацій єгиптянина. Уявлення про тілесне воскресіння померлого лягло в основу практики ретельного збереження муміфікованого тіла, життєво важливих органів і проявів життєвої сили.

Давньоєгипетський пантеон

В кожному номі (області) Єгипту шанувалося власне божество. Рисою давньоєгипетської релігії є збереження зооморфних образів божеств на етапі високого розвитку цивілізації. Класичний варіант давньоєгипетського пантеону -телиопольська Девятерица (Энеада) головних богів. Це божественне спільнота, головний храм якого знаходився в Геліополі, складалося з чотирьох споріднених між собою пар. Бог Атум, втілення вечірнього, призахідного сонця, з’явився на вершині первісного пагорба, виникнувши «сам по собі». З нього з’являється пара божеств – Шу, втілює повітря, і Тефнут – вологу. Від союзу Шу і Тефнут народилися божество землі Геб і богиня Нут, втілює небо. Геб і Нут породили Осіріса з дружиною Ісідою і ворожого Єгипту Сету з дружиною Нефтідою. Надалі відбувається сутичка за владу над земним світом Осіріса та його сина Гора з Сетом, в якому перемагають благі сили. Шанованими божествами були: Ра, втілення полуденного сонця; бог Нілу Себек в образі крокодила; син Осіріса Анубіс, що допомагає в потойбічному світі, в образі людської фігури з головою шакала; бог місяця, листи, рахунки Той; богиня радості і веселощів Бает.

Шанування фараона

Шанування фараона ґрунтувалося на уявленні про двох його тілах – людському і сонячному, видимому богам. Піраміда символічно представляє царське тіло, місце воскресіння і вознесіння на небо. Божественна сутність фараона складається з декількох складових, найважливішими з яких є тіло (хат), душа (ба), двійника (ка) і ім’я (рен).

Концепція безсмертя

У концепції безсмертя шлях до вічного життя, досягнення Царства Осіріса, перемога над ворогами, дружнє розташування істот загробного світу, збереження в недоторканності муміфікованих останків розглядалися як доступні людині, яка має Книгу Мертвих. Згідно уявленням стародавніх єгиптян існували Поля Блаженства, де можливо насолоду божественної життям. Єгиптяни вірили, що померлі, що заслужили благословення богів, що жили щасливим життям.

Релігійна реформа Ехнатона

Жив в XIV ст. до н. е. фараон Аменхотеп IV провів релігійну реформу, вводившую шанування Атона – животворного сонячного бога, який створив всесвіт. Фараон змінив своє ім’я на Ехнатон, що означало «Угодного Атону». Царський двір переїхав до Ахет-Атон – місто, спеціально побудований для вшанування Атона. Стало формуватися нове жрецтво і бюрократія. Після смерті Ехнатона культ Атона почав слабшати.

...
ПОДІЛИТИСЯ: