Релігійні традиції і вчення Китаю

В китайській культурі прийнято виділяти три основних навчання – це місцеві за своїм походженням конфуціанство і даосизм і прийшов з Індії буддизм, що визначають ціннісні виміри життя традиційного Китаю. Найбільше значення мають конфуціанство і даосизм. Обидва провідних вчення Китаю спираються на принцип антропологизма – високої оцінки людини, його природи і призначення.

Конфуціанство

Найважливіші аспекти китайської культури визначаються традицією конфуціанства, що представляє собою соціально – етичне вчення про благородного чоловіка і норми соціальної поведінки, підпорядкування себе служінню вищим моральним принципам. Домінанта етичної компоненти визначає ієрархію традиційних китайських цінностей. Конфуціанське вчення проголошує пріоритет соціальних завдань, громадського обов’язку, соціальної ролі по відношенню до інших форм самовиявлення людини. Конфуціанство включає в себе певну систему поклоніння (в першу чергу – культ предків) і ритуальних практик.

Даосизм

В основі даосизму лежить уявлення про природних, природних основи буття. У даосизмі втілилося таке важливе вимірювання китайської культури, як віталізм – піднесення цінностей матеріальної, природно-природного життя. Легендарним засновником даоської традиції вважається Лао – цзи. Провідною установкою даосизму є принцип природності. Мета людини полягає в поєднанні з природою, злиття з Дао (таємничою сутністю світу), яке досягається на основі методу «не-діяння», що розуміється як відмова від будь-якої цілеспрямованої діяльності, неприйняття соціальних і культурних цінностей. У традиції даосизму отримали розвиток психотехнічні практики. Даоси культивують досягнення стану безпристасті, подолання активних проявів психіки. У VII—VIII ст. н. е. в даоській традиції склався інститут чернецтва, оформилося уявлення про пантеоні небожителів, що включає Нефритового імператора – уособлення чоловічого начала світу, царицю Заходу Сіванму, різні безсмертні істоти. Складається даоська міфологія, що включає уявлення про Восьми безсмертних. В даоській традиції виникли месіансько-утопічні вчення.

Народні вірування та культи

У китайських народних віруваннях був створений численний пантеон, що має складну структуру і нараховує до 600 божеств. Чільне місце займали божества морального порядку. Загальне шанування отримав даоський образ Яшмового імператора, що став главою загальнокитайського пантеону. Універсальне значення мали засновники «трьох навчань» – Конфуцій, Лао-цзи, Будда. Більшою популярністю користувався бог Гуань-дн, покровитель військових. Найчисленніша категорія китайських богів – божества-покровителі, міфічні царі і культурні герої давнини, зразкові чиновники і вчені мужі, божественні двійники правителів адміністративних територій, покровителі дому та сім’ї. Широко шанувалися буддійський персонаж Амитаба, володар пекла Діцзан-ван і богиня Гуанишь, уособлювала співчуття. Над народними божествами височіла система імператорських культів. Центральне місце в системі імператорських культів займало поклоніння Небу. У традиційній китайській культурі була розвинена демонологія.

Загальноприйнятим способом комунікації з потойбічним світом у Китаї здавна було спалення жертовних предметів, з епохи середньовіччя вони повсюдно були замінені паперовими.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Католицький культ