Релігійні правові сім’ї

Поняття і загальна характеристика релігійних правових сімей

Як відомо, будь-яке самостійне держава характеризується наявністю сукупності характерних ознак, що відображають особливості його історичного розвитку, засади державного устрою, правового регулювання, господарювання, і т.д. При цьому детальний аналіз деяких з позначених особливостей дозволяє зробити висновок про те, що однією з історичних форм права, основним джерелом в якій виступає воля божества, виступає релігійне право.

Важливо звернути увагу, що національні правові системи, в яких переважають релігійні початку правового регулювання по-своєму унікальні у всьому різноманітті їх форм. Однак у всіх випадках їм властива певна сукупність загальних ознак, виходячи з наявності яких, сукупність самостійних правових систем, заснованих на релігійному праві, утворює окрему релігійну правову сім’ю.

Джерелами релігійного права, загального для всієї релігійної правової сім’ї, виступають тексти священних писань, богословські доктрини, церковні акти, звичаї, і т.д., а в окремих випадках – державно-владні акти релігійного характеру, що встановлюють і систематизують відповідні регулятивні приписи.

Поряд з спільністю джерел регулювання суспільних відносин, характерною особливістю сім’ї релігійного права виступає персональний характер її юрисдикції, на відміну від територіального, характерного для світських правових систем. Іншими словами, розпорядження релігійного права зазвичай поширюються тільки на послідовників того чи іншого віросповідання, безвідносно до ознаки територіальної спільності.

Іншими словами, стосовно характеристики релігійних правових сімей слід звернути увагу на те, що право в них являє собою частину щодо єдиної й універсальної системи упорядкування суспільних відносин, оскільки чіткого поділу на юридичні, моральні та релігійні регулятори не проводиться.

У зв’язку з цим, розуміння право в умовах релігійних правових сімей набагато ширше, ніж в умовах світських національних систем правового регулювання, оскільки релігійні регулятори охоплюють всі сторони людського життя, не обмежуючись строго суспільними відносинами, піддаються упорядкуванню.

Говорячи про конкретні приклади релігійних правових сімей, що існували історично і зберегли свій вплив в даний час, прийнято називати сім’ю мусульманського права, іудейського права, індуського права, а також християнського права, детальна характеристика деяких з яких буде представлена ​​нижче.

Індуїстська релігійна правова сім’я

В даний час, досить велика з кількісної точки зору сукупність країн Азії та Африки, утворюють разом так звану індуістську правову сім’ю, засновану відповідно, на своєрідному релігійному комплексі – індуїзмі. Зокрема, в числі таких держав виступають Сінгапур, Бангладеш, Малайзія, Кенія, і т.д.

Говорячи про ознаки регулювання суспільних відносин, характерних для правових систем, складових розглянуту сім’ю релігійного права, слід виділити наступні початку:

  • Індуїстська правова сім’я заснована на кастової організації суспільства, тобто припущенні про те, що всі люди з самого народження підрозділяються на певні соціальні ієрархічні групи (касти), для кожної з яких характерний власний набір прав і обов’язків, а також особливе світорозуміння і людська мораль. Значення касти настільки велике, що нерідко, що виникають між її представниками суперечки і протиріччя вирішуються на зборах касти, в тому числі, за допомогою застосування примусових заходів аж до відлучення від касти;
  • Джерелом права в індуїстської правової сім’ї виступають так звані веди – тобто збірники релігійного характеру, що увібрали в себе пісні, молитви, гімни, і т.д., що містять обов’язкові для індуїстів правила поведінки;
  • У регулюванні сімейних правовідносин поряд з релігійними приписами, велика роль належить різного роду звичаїв і традицій;
  • Після звільнення від колоніального гніту в індуїстських країнах почалося розвитку законотворчості та кодифікації існуючих правил поведінки, проте стосовно кастовим справах, юрисдикційні органи як і раніше позбавлені повноважень з розгляду і вирішення відповідних спорів, і має право лише стежити за дотриманням і правильним застосуванням кастових правил.

Іудейська релігійна правова сім’я

У традиційній класифікації правових сімей, прийнятої в юридичній науці, особливе місце займає система іудейського права, що отримала в даний час поширення в таких країнах як Ізраїль, США, а також в деяких релігійних єврейських громадах, розосереджених по всьому світу.

У найбільш загальному вигляді визначення іудейського права може бути сформульовано таким чином:

Іудейське (єврейське) право – сукупність релігійних норм іудаїзму правового характеру, покликаних регламентувати і впорядкувати складаються у відповідних сферах суспільні відносини.

Говорячи про сучасний стан іудейської релігійної правової сім’ї, слід звернути увагу на те, що починаючи з другої половини XX століття, право в Ізраїлі прагнуло до придбання більш світського характеру: єдиною сферою, в якій як і раніше зберігається повне панування іудейського права – це область особистого статусу.

Так, зокрема, виключно під юрисдикцією єврейських релігійних судів перебувають суперечки про акти громадянського стану.

Крім того, існують сфери суспільних відносин, врегулювання суперечок в яких може бути вироблено релігійним судом за обопільною згодою сторін.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Функції релігії