Історія католицької церкви

Середньовічний період

У перші століття утвердження християнства в якості офіційної релігії Римської імперії церква почала відігравати важливу державно-політичну, соціальну і культурну роль, прийняла турботу про духовне, соціокультурному та політичному розвитку народів Європи. Західна церква вела активну місіонерську діяльність по всьому європейському світу, докладаючи зусилля для звернення багатьох народів у християнську віру.

У X ст. починається тривале історичне суперництво Папи і німецького імператора. Папа Григорій VII, який правив у 1073-1085 рр., почав боротьбу за інвеституру – право зведення на посаду єпископів, які перебували у васальній залежності від німецького імператора. Святий Бернард Клервоський висунув теоретичні обґрунтування влади папи – вчення про двох «мечах» (духовної і світської влади), які належать Папі.

У XII-XIII ст. в Європі виникали численні єресі і сектантські рухи, які закликали до апостольської бідності і покаяння. За рішенням IV Латеранського собору 1215 р.) створюється інквізиція, провідну роль у діяльності якої грали ордени домініканців і францисканців.

У XIV ст. відбувається так зване «Авіньйонське полонення пап». Резиденція Папи Римського переноситься р. в Авіньйон на півдні Франції. Французькі королі активно втручалися в справи церкви, ставили своїх кардиналів на папський престол.

Період Контрреформації

У XVI ст. найважливішою тенденцією життя католицької церкви стала Контрреформація – рух, спрямований на відновлення впливу католицької церкви у боротьбі з протестантами. «Релігійні війни між католиками і протестантами не припинялися упродовж XVI-XVII століть.

Тридентський Собор (1545-1563 рр..) сприяв зміцненню становища церкви, уточнив віровчення, посилив владу єпископів, зміцнив ряди кліру. За рішенням Собору обов’язковою умовою служіння священика стало наявність професійної освіти. Були проголошені догмати про чистилище, шанування святих і індульгенції. Послесоборная епоха характеризується розвитком місіонерської діяльності католицької церкви в Індії, Африці, Китаї, Японії та Америці. Широку місіонерську діяльність розгорнув орден єзуїтів.

Новий час

Нова епоха у відносинах між церквою і світським суспільством почалася після справи Галілея, який був примушений інквізицією відректися від своїх поглядів.

В епоху Великої французької революції 1789-1794 рр. і при Наполеоні I католицька церква зазнала численних переслідувань. В цей час розвинулися внутрицерков – вальні рухи, спрямовані на діалог зі світською культурою. На противагу цій тенденції Папа Пій IX публікує в 1864 р. «Силлабус» – список новітніх помилок.

У другій половині XIX ст. оформлюється ідея необмеженої влади Папи. У 1871 р. призупиняється існування Папської держави. В кінці XIX ст. католицька церква почала стверджувати гідність праці та трудящої людини, що було виражено в окружному посланні Папи Лева XIII «Рерум новарум» (1891 р.), розвиваються ідеї християнської демократії.

Післясоборний період

Головною подією церковного життя в XX ст. стає II Ватиканський собор (1962-1965 рр..). На першій сесії собору головував Папа Іван XXIII, а після його смерті – Папа Павло VI. Результатом роботи собору з’явилася програма оновлення життя церкви, що отримала назву аджорнамен («осучаснення»), В пастирській конституції «Gaudium et spes» («Радість і надія») було заявлено про те, що церква не пов’язує себе з якою-небудь формою людської структури або політичної, економічної, соціальної системою». Виходом з кризового стану є повернення до християнських цінностей, створення цивілізації любові.

Оновлення соціального вчення католицизму знайшло вираз у появі так званих «соціальних теологий», таких як «теологію земних реальностей», «теологія праці», «теологію культури», «теологію миру», «теологію політики», «теологію і етика господарського життя», «теологія звільнення».

Католицька церква чинить істотний вплив на політичну, економічну і культурну життя багатьох країн світу. Католицизм має широко розгалуженою системою громадських інституцій, політичних партій, профспілок, університетів, молодіжних, жіночих, студентських організацій. Для проведення в життя соціального вчення церкви активізується діяльність мирян (світський апосто – лат). Ставиться завдання перетворення кожного віруючого до активного провідника християнських ідей у політиці, економіці, професійній діяльності.

...
ПОДІЛИТИСЯ: