Закономірності і ефекти соціальної перцепції

Процес сприйняття однією людиною іншої виступає як обов’язкова складова частина спілкування і умовно може бути названий перцептивної стороною спілкування. Термін «соціальна перцепція» вперше був введений Дж. Брунер в 1947 р. в ході розробки так званого «нового погляду» на сприйняття. Зараз під соціальною перцепцією розуміють процес сприйняття соціальних об’єктів, під якими маються на увазі інші люди, соціальні групи, великі соціальні спільності. В якості суб’єкта соціальної перцепції може виступати не тільки окремий індивід, а й група.
Особливу важливість в житті людини являє міжособистісна перцепція, або міжособистісне сприйняття, так як саме цей процес безпосередньо включений у спілкування.
На основі зовнішньої сторони поведінки ми, за словами С.Л. Рубінштейна, як би «читаємо» іншої людини, розшифровуємо значення його зовнішніх даних. Враження, які виникають при цьому, відіграють важливу регулятивну роль у процесі спілкування – по-перше, тому, що, пізнаючи іншого, формується сам пізнає індивід, по-друге, тому, що від міри точності «прочитання» іншої людини залежить успіх організації з ним узгоджених дій.
Зміст міжособистісного сприйняття залежить від характеристик як суб’єкта, так і об’єкта сприйняття. Значущий вплив на процес міжособистісного сприйняття надають установки і минулий досвід суб’єкта сприйняття. У повсякденному спілкуванні люди, не знаючи дійсних причин поведінки іншої людини або знаючи їх недостатньо, в умовах дефіциту інформації починають приписувати іншому як причини поведінки, так іноді і самі зразки поведінки. Приписування здійснюється або на основі подібності поведінки сприйманого особи з іншою зразком, наявними в минулому досвіді суб’єкта сприйняття, або на основі аналізу власних мотивів, передбачуваних в аналогічній ситуації. Таким чином, виникає ціла система способів такого приписування, яка в соціальній психології отримав назву каузальна атрибуція.
Важливу роль в процесі сприйняття людини людиною грають установки, які призводять до виникнення різних соціально-психологічних ефектів. Найбільш повно досліджені три таких ефекти: ефект ореолу («галоеффект»), ефект новизни і первинності, а також ефект стереотипізації.
Сутність «ефекту ореола» полягає в тому, що інформація, що отримується про якусь людину, «категоризує» певним чином, а саме накладається на той образ який вже був створений заздалегідь. Цей раніше існуючий образ виконує роль ореолу, що заважає бачити справжні риси і прояви об’єкта сприйняття.
Ефект ореолу проявляється при формуванні першого враження про людину і полягає в тому, що загальне сприятливе враження призводить до позитивних оцінок невідомих якостей сприйманого і, навпаки, загальне несприятливе враження сприяє переважанню негативних оцінок. В експериментальних дослідженнях було встановлено, що ефект ореолу найбільш явно проявляється тоді, коли сприймає має мінімальну інформацію про об’єкт сприйняття, а також коли судження стосуються моральних якостей. Добре відомі експерименти А.А. Бодалева, в яких двом групам студентів була показана фотографія одного і того ж людини. Першій групі було повідомлено, що людина на фотографії є закоренілим злочинцем, а другий – що він великий вчений. Після цього студентам було запропоновано скласти словесний портрет сфотографованого людини. При цьому в різних групах одні й ті ж риси зовнішності отримали протилежну інтерпретації. У першому випадку глибоко посаджені очі свідчили про прихованою злобі, видатний підборіддя – про рішучість «йти до кінця» у злочині, і т. д. Відповідно у другій групі ті ж «глибоко посаджені очі» говорили про глибину думки, а видатний підборіддя – про силі волі в подоланні труднощів на шляху пізнання, і т. д.
Ефекти первинності і новизни стосуються значущості певного порядку пред’явлення інформації про людину для складання уявлення про нього. Ефект первинності виявляється в тому, що при сприйнятті незнайомої людини переважний вплив має та інформація, яка пред’являється спочатку. Люди кажуть: «Перше враження найвірніше». Навпаки, в ситуаціях сприйняття знайомої людини діє ефект новизни, який полягає в тому, що остання, тобто більш нова, інформація виявляється найбільш значущою.
У широкому плані перераховані ефекти можна розглядати як прояви особливого процесу, що супроводжує сприйняття людини людиною, – явища стереотипізації. Стереотип – це деякий стійкий образ якогось явища або людини, яким користуються як відомим «скороченням» при взаємодії з цим явищем або людиною. Стереотипи в спілкуванні, що виникають, зокрема, при пізнанні людьми один одного, мають і специфічне походження, і специфічний сенс. Як правило, стереотип виникає на основі досить обмеженого минулого досвіду. Дуже часто він складається щодо групової приналежності людини, наприклад приналежності його до якоїсь професії. У цьому випадку яскраво виражені професійні риси, що спостерігалися у зустрінутих в минулому представників певної професії, розглядаються як риси, властиві кожному представнику даної професії («все вчительки повчальні», «всі бухгалтери педанти» і т. д.). Тут проявляється тенденція «виявити сенс» з попереднього досвіду, робити висновки за подібністю з цим попереднім досвідом, не бентежачись його обмеженістю.
Стереотипизация в процесі пізнання людьми один одного може мати два різних слідства. З одного боку, вона веде до певного спрощення процесу пізнання іншої людини. При цьому стереотип не обов’язково несе на собі оцінну навантаження: у сприйнятті іншої людини не завжди відбувається «зсув» у бік його емоційного прийняття чи неприйняття. Можливий просто спрощений підхід, який хоч і не сприяє точності побудови образу іншої, але проте в якомусь сенсі необхідний, т. к. допомагає скорочувати процес пізнання. З іншого боку, стереотипізація сприяє виникненню упередження. Якщо судження будується на основі минулого обмеженого досвіду і цей досвід був негативним, то всяке нове сприйняття представника тієї ж групи часто забарвлюється неприязню. Особливо поширеними є етнічні стереотипи, коли на основі обмеженої інформації про окремих представників будь-яких етнічних груп будуються упереджені висновки щодо всієї групи.
Особливий коло проблем міжособистісної перцепції виникає у зв’язку з включенням в цей процес специфічних емоційних регуляторів. Люди не просто сприймають один одного, але формують певні відносини. На основі зроблених оцінок народжується різноманітна гама почуттів – від неприйняття тієї чи іншої людини до симпатії і навіть любові до нього. У зв’язку з цим величезне значення для ефективного спілкування людей один з одним має атракція. Атракція – це і процес формування привабливості якоїсь людини для сприймає, і результат цього процесу. Атракцію можна розглядати як особливий вид соціальної установки (аттитюда) на іншу людину, що характеризується переважанням емоційного компонента, оцінюванням іншого переважно в категоріях, властивих афектних оцінками.

ПОДІЛИТИСЯ: