Взаємодія відчуттів

Інтенсивність відчуттів залежить не тільки від сили подразника і рівня адаптації рецептора, а й від подразнень, що впливають в даний момент на інші органи чуття. Зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів чуття називається взаємодією відчуттів.

Дослідження, проведені С.В.Кравковим, показали, що жоден орган почуттів не може працювати, не надаючи впливу на функціонування інших органів. Так, виявилося, що звукове роздратування (наприклад, свист) може загострити роботу зорового відчуття, підвищивши його чутливість до світлових подразників. Таким же чином впливають і деякі запахи, підвищуючи або знижуючи світлову і слухову чутливість. Всі наші аналізаторів здатні більшою чи меншою мірою впливати один на одного. При цьому взаємодія відчуттів, як і адаптація, проявляється у двох протилежних процесах – підвищення та зниження чутливості. Загальна закономірність полягає в тому, що слабкі подразники підвищують, а сильні знижують чутливість аналізаторів при їх взаємодії.

Підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів і вправи називається сенсибілізацією. А.Р.Лурия виділяє дві сторони підвищення чутливості по типу сенсибілізації: перший носить тривалий, постійний характер і залежить переважно від стійких змін, що відбуваються в організмі; друга – тимчасовий характер і залежить від екстрених впливів на стан суб’єкта – фізіологічних і психологічних. Вік суб’єкта чітко пов’язаний зі зміною чутливості. Дослідження показали, що гострота чутливості органів чуття наростає з віком, досягаючи максимуму до 20-30 років з тим, щоб надалі поступово знижуватися.

Тісна взаємодія окремих форм відчуттів відкриває шлях для більш складного условнорефлекторного підвищення чутливості. Вітчизняні вчені проводили досліди, які показують таку можливість. Так, якщо випробуваному спочатку включають метроном, його звук не робить істотного впливу на зміну світлової чутливості; проте, якщо кілька разів поспіль поєднувати цей звук зі світлом, які направляються в очі, через деякий час один тільки звук метронома викличе зниження чутливості. Характерно, що подібні зміни чутливості спостерігаються і тоді, коли в якості умовного подразника застосовують якесь слово. Особливо наочний такий ефект, якщо перед пробою чутливості ока вимовляти слово, пов’язане в минулому досвіді випробуваного зі значенням слова. Експериментально було доведено, що зміна чутливості наступало в тому випадку, коли перед виміром чутливості випробуваний вимовляв слово «полум’я», проте такий ефект не наступав, якщо випробуваний вимовляв близьке за звучанням, але далеке за змістом слово (наприклад, «плем’я»).

В іншому експерименті були отримані факти зміни електричної чутливості очей і мови у відповідь на пред’явлення випробуваним слів «кислий як лимон». Ці зміни були аналогічні тим, які спостерігалися при дійсному роздратуванні мови лимонним соком. Знаючи закономірності зміни чутливості органів почуттів, можна, підбираючи побічні подразники, сенсибилизировать той чи інший рецептор, тобто підвищувати його чутливість. Сенсибілізація може бути досягнута і в результаті вправ. Відомо, наприклад, як розвивається звуковисотний слух у дітей, що займаються музикою.

Взаємодія відчуттів виявляється ще в явищі, званому синестезією – виникненням під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для інших аналізаторів. У психології добре відомі факти «пофарбованого слуху», який зустрічається у багатьох людей, і особливо у багатьох музикантів (наприклад, у Скрябіна). Так, широко відомо, що високі звуки ми розцінюємо як «світлі», а низькі як «темні».

Характерно, що явище синестезії поширене далеко не однаково у всіх людей. У деяких випадках явища синестезії проявляються з винятковою виразністю. Один з таких суб’єктів з винятковою виразністю синестезії – відомий мнемонік Ш. був детально вивчений А.РЛурія. Ця людина сприймав всі голоси пофарбованими і нерідко говорив, що голос звертається до нього людини, наприклад, «жовтий і розсипчастий». Тони, які він чув, викликали в нього зорові відчуття різних відтінків (від яскраво-жовтого до фіолетового). Сприймаються кольору відчувалися ним як «дзвінкі» або «глухі», як «солоні» або «хрусткі». Подібні явища в більш стертих формах зустрічаються досить часто у вигляді безпосередньої тенденції «фарбувати» числа, дні тижня, назви місяців у різні кольори.

Посилання на основну публікацію