Види і властивості уваги

Увага найтіснішим чином пов’язано з вольовою активністю людини. Класифікація за ознакою довільності є найбільш традиційною: поділ уваги на довільне і мимовільне історики психології знаходять вже у Аристотеля. У відповідності зі ступенем участі волі при зосередженні уваги Н.Ф. Добринін виділив три види уваги: ??мимовільне, довільне і послепроизвольное.
Мимовільне увагу виникає ненавмисно, без будь-яких спеціальних зусиль. За своїм походженням воно більш за все пов’язане з «орієнтовними рефлексами» (І.П. Павлов). Причини, що викликають мимовільну увагу, криються в першу чергу в особливостях зовнішніх впливів – подразників.
До числа таких особливостей відноситься сила подразника. Сильні подразники (яскраве світло, інтенсивні фарби, гучні звуки, різкі запахи) легко привертають увагу, так як, за законом сили, чим сильніше подразник, тим значніше викликаного їм збудження.
Важливе значення має не тільки абсолютна, але і відносна сила подразнення, тобто співвідношення сили даного впливу з силою інших, фонових, подразників. Яким би сильним не був подразник, він може не привернути уваги, якщо буде дано на тлі інших сильних подразників. У шумі великого міста окремі, навіть гучні, звуки залишаються поза нашою увагою, хоча вони легко приваблюють його, коли бувають почуті вночі в тиші. З іншого боку, навіть самі слабкі подразники стають об’єктом уваги, якщо вони даються на тлі повної відсутності інших подразників: найменший шурхіт при повній тиші навколо, зовсім слабке світло в темряві і т. п.
У всіх цих випадках визначальним є контраст між подразниками. Він може стосуватися не тільки сили подразників, а й інших їх особливостей. Людина мимоволі звертає увагу на всяке значне розходження: за формою, величиною, кольором, тривалості дії і т. п. Маленький предмет легше виділяється серед великих; тривалий звук – серед уривчастих, коротких звуків; кольоровий гурток – серед білих. Цифра помітна серед букв; іноземне слово – в російській тексті; трикутник – поруч з квадратами.
Великою мірою привертають увагу різкі або ж багаторазово повторювані зміни в раздражителях: значні зміни в зовнішньому вигляді добре відомих людей, речей, періодичне посилення або ослаблення звуку, світла і т. п. Аналогічним чином сприймається і рух предметів.
Важливе джерело мимовільної уваги – новизна предметів і явищ. Шаблонне, стереотипне, багато разів повторюється не приваблює уваги. Нове ж легко стає об’єктом уваги – в міру того, наскільки воно може бути зрозуміле. Для цього нове має знаходити опору в минулому досвіді.
Викликаючи зовнішніми подразниками, мимовільне увагу істотно визначається станом самої людини. Одні й ті ж предмети або явища можуть стати об’єктом уваги або не привернути його залежно від того, який стан людини в даний момент. Важливу роль відіграють потреби та інтереси людей, їх ставлення до того, що на них впливає. Об’єктом мимовільної уваги легко стає все, що пов’язано з задоволенням або незадоволенням потреб людини (як органічних, матеріальних, так і духовних, культурних), все, що відповідає його інтересам, до чого у нього є певне, ясно виражене і особливо емоційне ставлення. Той, хто цікавиться спортом, зверне увагу на афішу, в якій повідомляється про спортивному змаганні, увагу ж музиканта приверне оголошення про концерт, і т. д.
Значну роль відіграють настрій і емоційний стан людини, у великій мірі визначають вибір об’єкта уваги.
Істотне значення має фізичний стан людини. У стані сильної втоми нерідко не помічається те, що легко привертає увагу в бадьорому стані.
Довільна увага носить чітко виражений свідомий, вольовий характер і спостерігається при навмисному виконанні якої-небудь діяльності. Воно є обов’язковою умовою праці, навчальних занять, роботи взагалі. Для ефективного виконання будь-якої діяльності завжди необхідні доцільність, зосередженість, спрямованість і організованість, вміння відволікатися від того, що несуттєво для отримання наміченого результату.
Завдяки довільної уваги, люди можуть займатися не тільки тим, що їх безпосередньо цікавить, захоплює, хвилює, але й тим, що не володіє безпосередньою привабливістю, але є необхідним. Чим менше захоплює людину робота, тим більше потрібно вольових зусиль для зосередження уваги. Причиною, що викликає і підтримуючої довільну увагу, є усвідомлення значення об’єкта уваги для виконання даної діяльності, задоволення потреб, тоді як при мимовільному уваги значення об’єкта може і не усвідомлювати.
Докладаючи значних зусиль, щоб втягнутися в роботу, наприклад, приступаючи до вирішення складної геометричної задачі, учень, знайшовши цікаві способи її вирішення, може настільки захопитися роботою, що вольові зусилля стануть не потрібні, хоча свідомо поставлена ??мета збережеться. Такий вид уваги був названий Н.Ф. Добриніним післядовільною увагою. Для людини, праця якого носить творчий характер, подібна форма уваги є досить характерною. Зменшення вольового напруження при Послепроизвольное уваги може з’явитися наслідком вироблення трудових навичок, особливо звички зосереджено працювати в певному режимі.
До властивостей (характерних особливостей) уваги відносять його концентрацію, розподіл, обсяг, переключення і стійкість.
Концентрація уваги характеризує інтенсивність зосередження і ступінь відволікання від усього, що не входить в поле уваги. Важливою умовою підтримки оптимальної інтенсивності уваги є раціональна організація праці з урахуванням індивідуальних особливостей працездатності, а також оптимальні зовнішні умови (тиша, освітлення і т. д.).
Розподіл уваги – це така організація психічної діяльності, при якій одночасно виконуються дві або більше дії, здатність контролювати декілька незалежних процесів, не втрачаючи з поля своєї уваги жодного з них. Багато відомих особистості могли виконувати декілька видів діяльності одночасно. Головна умова успішного розподілу уваги полягає в тому, що принаймні одна дія має бути хоча б частково автоматизовано, доведено до рівня навички. Тому можна, наприклад, легко поєднувати перегляд фільму по телевізору і якусь ручну роботу. Важче виконувати два види розумової праці. Найскладніше – це розподіл уваги між двома розумовими процесами з різним змістом (наприклад, обдумування думки і слухання міркування на іншу тему). Спроба добре усвідомити обидва ряди думки викликає стан емоційної напруженості. Розподіл уваги часто доповнюється або замінюється його швидким перемиканням.
Обсяг уваги – це кількість не зв’язаних об’єктів, які можуть одночасно сприйматися ясно і чітко. З визначення випливає, що обсяг уваги менше, ніж обсяг сприйняття. У дорослої людини обсяг уваги становить в середньому 7 ± 2 елементи. Обмеженість обсягу уваги потрібно враховувати на практиці в тих випадках, коли необхідно, щоб візуальна інформація «схоплювати» миттєво.
Переключення уваги являє собою свідоме, навмисне, цілеспрямоване зміна спрямованості психічної діяльності, обумовлене постановкою нової мети. Таким чином, до перемикання не можна відносити будь перенесення уваги на інший об’єкт. Тренування, спеціальне навчання можуть покращувати переключення уваги. Водночас можливість тренування цієї властивості уваги обмежена, що зумовлено тісним зв’язком переключення уваги з рухливістю нервових процесів.
Іноді виділяють завершене (повне) і незавершене (неповне) перемикання уваги. У другому випадку після перемикання на нову діяльність періодично відбувається повернення до попередньої, що веде до помилок і зниження темпу роботи. Це буває, наприклад, коли нова діяльність нецікава або коли не усвідомлюється її необхідність. Переключення уваги утруднене при його високої концентрації – внаслідок цього відбуваються так звані помилки неуважності, які часто відзначають як характерну рису великих учених, зосереджених на предметі свого дослідження.
Стійкість уваги визначається тривалістю, протягом якої зберігається його концентрація. Вона залежить від особливостей матеріалу, ступеня його труднощі, зрозумілості, загального ставлення до нього суб’єкта.
Слід зазначити, що існують короткочасні коливання уваги, не помічаються суб’єктом і не впливають на продуктивність його діяльності, наприклад у випадку моргання. Такі коливання неминучі.

Посилання на основну публікацію