Вербалізація мислення

Правда полягає в тому, що мислення в основі своїй невербально і що повністю передати на словах те, що ми думаємо, неможливо.

“Думка изреченная – є брехня” (Ф. Тютчев).

Словесний мова є засобом комунікації (а також підтримки мислення) і володіє тією чи іншою мірою достатності, у тварин є свої специфічні мови, які в достатній мірі забезпечують їх життєві потреби. Соціалізація людського інтелекту привела до необхідності виникнення нового системного рівня комунікацій, до розвитку другої сигнальної системи, яка, в свою чергу, забезпечує розвиток самого процесу соціалізації.

Мова розвивається разом з розвитком суспільства. У міру виникнення нових уявних понять придумуються і їх словесні позначення. Саме придумуються. У різних соціальних групах – на різних мовах. При одних і тих же уявних поняттях. На деяких положеннях, що мають до цього відношення, слід зупинитися.

  • • Мова – соціальний інформаційний системний ієрархічний об’єкт (див. Табл. 3.3: слово, речення, текст).
  • • Мова має головну функцію. Це добровільна передача своїх думок іншій особі (особам; в тому числі і тваринам). Саме тих думок, які хоче передати говорить або пише. А мотиви тут можуть бути самими різними. В їх основі лежать індивідуальні, групові або суспільні інтереси.
  • • По суті, передаються не самі думки, а їх опису в тій чи іншій формі.
  • • Прийняті опису породжують (генерують) у приймаючого особи свої думки.
  • • Є важливою процедура декодування і розуміння прийнятого повідомлення.
  • • Є важливою міра довіри до одержуваної інформації (Істина або Брехня).
  • • Біологічної (і інформаційної) компонентою мовного спілкування є та чи інша міра сугестії (навіювання), т. Е. Породження у приймаючого особи бажаних для мовця думок (“Слово лікує, слово вбиває”).

При мовному спілкуванні виникає феномен рефлексії: “Я думаю, що ти думаєш, і т. Д.”. І минулого, і діалог належать до сфери психології, в тому числі соціальної.

Системна структура вербалізації. Інформаційні елементи нижнього системного рівня формують верхній, об’єднуючись через зв’язки. Так виникають нові інформаційні процеси: від ранніх наслідків “Великого Вибуху” – до абстрактного мислення.

Таким чином, мова виявляється одним з найбільш дієвих, найбільш ефективних способів задоволення інформаційних потреб суспільства.

Що ж стосується інших способів добровільного представлення процесів мислення, то до них в першу чергу слід віднести всі види художньої творчості.

Втілення ж інтелектуальної діяльності у виготовлення предметів, в розвиток послуг, в дослідницьку роботу, в організацію чого б то не було і в інші сфери життя суспільства зазвичай розглядається як опосередковане через спостережувані результати, хоча це і неправильно.

В інтелектуальних складних системних ієрархічних конструкціях цілісна структура розглянутого рівня складається з його елементів, а їх зв’язки розташовуються більш глибоко. Таким чином, те, що на розглянутому рівні виступає як знань, на більш високому рівні грає роль даних. Ця обставина виявляється в коректних змістовних і формальних описах реальних об’єктів. Слід підкреслити, що інформаційними засобами якого-небудь ієрархічного системного

рівня можна більш-менш адекватно описати лише інформаційні об’єкти нижчого рівня. Ні змістовне, ні формальне адекватний опис інформаційних об’єктів рівного і більш високого рівня неможливо. Тому, на жаль, ми ніколи повністю не зрозуміємо суті власного мислення.

Інтерпретація сигналів прямо залежить від апріорного подання даного приймача про їх джерело. Прийом різних сигналів здійснюється різними системними структурами приймача, що розташовують однойменними з даними сигналом елементами. За відсутності таких елементів прийом сигналу даними приймачем стає неможливим. Отже, сигнали якого-небудь системного рівня можуть бути прийняті тільки елементами даного рівня. Сигнали ж більш високого рівня, яким даний приймач не розташовує, прийняті бути не можуть.

Чи не торкаючись проблеми декодування сигналів, можна стверджувати, що вербальна і математична форми подання інформації мають виборчий адресний характер, т. Е. Для різних осіб володіють своїми перевагами і недоліками.

Є також підстави вважати, що навіть на рівні людського інтелекту найскладніші генетичні програми, що визначають стратегію і тактику поведінки господаря, відіграють дуже велику, можливо, вирішальну роль. У всякому разі, наші сьогоднішні уявлення про свободу волі і свободі вибору людиною можуть виявитися, м’яко кажучи, дещо перебільшеними.

Пам’ять. Механізм, що забезпечує повторюваність структур і процесів, називається закріпленням. Одним з видів закріплення є пам’ять – фізична, органічна, біологічна, інтелектуальна, суспільна (соціальна). Один з механізмів формування пам’яті – зміна структури приймача в результаті його взаємодії з отриманим сигналом. Це інформаційний механізм. Будучи одноразово продубльованих або багаторазово повторюваним в інших структурах, така подія є актом не тільки передачі інформації, а й передачі пам’яті. Тиражування будь-яких виробів – акт передачі пам’яті, процес відтворення існуючих структур і подій.

Мозок дитини – “tabula rasa”, на яку можна записати все, що завгодно. Однак стерти уявлення, зафіксовані в структурах довготривалої пам’яті, і замінити їх іншими надзвичайно важко, оскільки це матеріально-енергетичний процес.

Мозок дає своєму власникові переваги в жорстокій боротьбі за існування. Мислення є лише інструментом досягнення цієї мети.

Перерахую тільки основні завдання, що стоять перед головним мозком, і деякі способи їх вирішення без розстановки яких би то не було пріоритетів, так як насправді, крім їх взаємозв’язків, мають місце ще й упорядкування, і підпорядкованість.

  1. • Отримання, відбір і оцінка інформації (від внутрішніх органів, покривів тіла, із зовнішнього середовища) за допомогою органів чуття (сенсорна інформація) і через системи мовної комунікації (друга сигнальна система).
  2. • Запам’ятовування і витяг з пам’яті.
  3. • Аналіз отриманої і витягнутої з пам’яті інформації.
  4. • Формування цілеспрямованої поведінки.
  5. • Прийняття рішень – вибір способу дії.
  6. • Управління власним організмом шляхом системи команд (реалізація рішень).
  7. • Творча, у тому числі творча діяльність (людина).
  8. • Оцінка результатів (зворотний зв’язок), аналіз які рішення приймалися, запам’ятовування.
  9. • Генерація повідомлень (в будь-якій формі, в тому числі вербальної).
  10. • Оцінка фізіологічних та інформаційних (у тому числі інтелектуальних) потреб.
  11. • Формування і оцінка фізіологічних відчуттів.
  12. • Формування і оцінка емоцій.
  13. • Формування того, що називають знаннями.
  14. • Самоусвідомлення, формування відчуття “Я” і “не Я” (“Ми” і “не Ми”).
  15. • Отримання, використання та передача знань.
  16. • Процес, який називають мисленням.
  17. • Відбір і вербалізація мислеощущеній (в основному осіб).

Коментар 1. Найпростіша послідовність: … роздратування → відчуття → інформація → потреби → емоції → → цілепокладання → вибір рішення → реалізація → оцінка результатів → … і все спочатку. Насправді дана послідовність не цілком лінійна, але цього вистачить.

Коментар 2. Головних відмінностей людини від вищих тварин в інтелектуальному аспекті всього два, але вони істотні: новий ієрархічний рівень технологій власне мислення і новий ієрархічний рівень інформаційних технологій. Зрозуміло, що ці технології взаємопов’язані.

Обидві вони виникли у зв’язку з появою нового ієрархічного рівня в організації біосфери – рівня соціальних відносин.

Те, що зазвичай називають соціально-біологічної подвійністю природи “людини розумної”, насправді прояв НЕ рівноправності цих двох його характеристик, а їх різних системних ієрархічних рівнів. Залежно від характеру цілей працює переважно біологічний (нижній) або переважно соціальний (верхній) рівень. Боротьби і суперечності між ними немає? Чи підпорядкованість нижнього рівня верхнього? Чи завжди?

Посилання на основну публікацію