Роль сім’ї в розвитку особистості

Роль сім’ї в процесі розвитку дитини

Переоцінити роль сім’ї в житті дитини неможливо. Саме в родині відбувається вивчення дитиною навколишнього світу через сімейні взаємини і той досвід, який батьки передають маленькій людині.

Перший рік життя дитини характеризується постійною турботою батьків про малюка і створенням оптимальних умов для його розвитку, забезпеченням його харчуванням і створенням належних санітарно-гігієнічних умов життєдіяльності. У цей період дитина вже заявляє про свої потреби, і вже здатний виражати свої бажання. Завданням дорослих є вміти відрізняти дійсні потреби від примх, для того, щоб не заохочувати неправильну поведінку дитини.

Таким чином, вже в ранньому віці, дитина отримує перші моральні уроки і починається процес вироблення у нього системи моральних понять і звичок поведінки.

На другому році життя дитина опановує процесом ходьби і прагне активно пізнати навколишній предметний світ: намагається все чіпати руками, дістати, то, що недоступно. В даний період виховний вплив батьків має полягати в розумному включення дитини в різні види діяльності, для активізації процесу розвитку і напрямки його пізнавальних інтересів в потрібне русло, проте в разі виходу дій дитини за межі дозволеного, необхідно пояснити йому, що його дії є неприпустимими і припиняти їх. Дитина в цьому віці повинен почати розуміти, що означає слово «не можна».

Провідним видом діяльності в дошкільному віці є гра. Спочатку предметна, а потім і сюжетно-рольова, сюжети та ролі для якої дитина черпає саме з життя. Роль батьків у даному процесі полягає в напрямку процесу гри, формуванні у дитини правильних моральних понять про те, що таке добре, а що погано.

Для шкільного віку основним видом діяльності є навчання, яке вимагає від дитини зосередженості, посидючості і старанності. У зв’язку з цим велике значення має виховання у дитини:

  • вміння виконувати доручення і завдання,
  • прагнення доводити розпочату справу до кінця,
  • проявляти характер і наполегливість,
  • не прагнути до формального результату.

Величезна роль у вихованні цих якостей належить батькам і їх безпосередньому наприклад.

У трудовому вихованні також величезну роль відіграє саме сімейне виховання. Всі члени сім’ї повинні сприяти залученню дитини в побутової працю, формуванню навичок обслуговування себе, виконання посильних трудових обов’язків, надання допомоги близьким.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок про те, що саме сім’я є першою школою для дитини. У сім’ї дитина опановує основними навичками спілкування, дізнається, що таке повага до старших, як важлива його допомога для оточуючих людей У спілкуванні з близькими дитині людьми, у спільному побутовому працю у нього формується почуття обов’язку, взаємодопомоги.

Саме в родині дитина отримує свій перший життєвий досвід і вчиться як себе вести в різних ситуаціях.

Позитивний і негативний вплив сім’ї на розвиток особистості дитини

Сім’я може виступати як позитивний фактор розвитку особистості дитини, так і як негативний. Характер впливу сім’ї на дитину залежить від безлічі факторів:

  • наявність зайвої тривожності і гіперопіки з боку батьків сприяє вихованню тривожних і невпевнених у собі дітей, які страждають комплексом неповноцінності;
  • прояв різних відхилень поведінки з боку батьків сприяє появі цих же якостей у дитини, так як діти копіюють поведінку саме найближчого кола людей і батьку в першу чергу;
  • диктаторський стиль виховання, жорсткий контроль і покарання за найменші провини, виховують в дитині жорстокість, замкнутість і інфантильність.

Продовжувати цей список можна нескінченно. Що ж необхідно робити, для того, щоб позитивний вплив сімейного виховання було максимальним?

Для цього необхідно чітко визначити внутрісімейні соціально-психологічні чинники, які мають виховне значення.

Головною опорою сімейного виховання повинно бути душевне єднання батьків і дитини, безумовна любов і прийняття його таким, яким він є.

Батьки не повинні пускати процес виховання на самоплив, вважаючи, що все само собою складеться. Дитина не повинна відчувати себе в стороні від сім’ї, адже саме в родині він отримує свій перший життєвий досвід, розуміє, як необхідно поводитися в тій чи іншій ситуації, вчиться оцінювати свої дії. Найважливішим моментом сімейного виховання є приклад батьків, дитина повинна бачити, що слова дорослих підкріплюються вчинками і не розходяться з ними.

Дитина бачить себе очима оточуючих людей, і батьки тут займають перше місце. У зв’язку з цим необхідно, щоб оцінки та очікування сім’ї відповідали віковим та індивідуальним особливостям дитини, інакше його уявлення про себе виявляться спотвореними.

Для того, щоб у дитини формувалося точне уявлення про себе необхідно дотримуватися ряду простих правил:

  • приділяти вихованню дитини досить багато часу;
  • позитивно оцінювати рівень розвитку дитини;
  • прогнозувати і вірити в успішність дитини;
  • заохочувати його за успіхи, не добираючи засіб заохочення подарунки і спроби підкупити дитину;
  • Саме від умов виховання в сім’ї залежить адекватне або неадекватне поводження дитини.

Ті знання, які дитина набуває в дитячі роки в родині, зберігаються на все життя і надають на неї безпосереднє і дуже потужний вплив.

Важливість сім’ї як інституту виховання обумовлена ​​тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім’єю. Саме в родині закладаються основи особистості дитини.

ПОДІЛИТИСЯ: