Психотерапія депресії

Психотерапія депресії зазвичай вимагає більше часу і матеріальних витрат, ніж фармакотерапія. Однак не всі пацієнти, які страждають депресією, можуть бути вилікувані за допомогою ліків, не всі з них також дотримуються призначеного плану фармакологічного лікування. За деякими даними, від 10 до 20% пацієнтів кидають лікування антидепресантами на півдорозі. Нарешті, із застосуванням фармакологічного лікування пов’язані небезпеки передозування і суїцидальних спроб. В даний час найбільш поширений когнітивно-біхевіоральний підхід до лікування клінічних форм депресії. Він відрізняється відносною короткочасністю (у порівнянні з іншими формами психотерапії) і технологічністю. Когнітивна терапія грунтується на когнітивної теорії депресії А. Бека.

Когнітивний підхід передбачає поділ депресивного синдрому на окремі компоненти. Після цього терапевт повинен досягти згоди з клієнтом відносно можливої ??«мішені» для психотерапії.

Терапевт і клієнт повинні просуватися в лікуванні невеликими кроками, щоб в кожний момент пацієнт міг переконатися в успішності своїх дій і в своїй можливості контролювати ситуацію. Якщо в силу характерною для депресії вибірковості уваги пацієнт не помічає позитивних змін, це має стати ще однією мішенню психотерапії.

В цілому головною мішенню в когнітивної терапії депресії є модифікація когниций і когнітивних процесів. Більш дрібні мішені:

– Інертність, стомлюваність, прагнення до уникнення. Необхідно створити у пацієнта мотивацію до діяльності, допомогти йому мобілізуватися;

– Відчуття безнадійності і суїцидальні наміри. Для депресивного пацієнта характерні такі судження, як: «Немає сенсу жити», «Я тягар для родини» і т.п. Необхідно показати пацієнтові, що існують альтернативні інтерпретації та вирішення;

– Схильність до постійної самокритики і самозвинувачення, судження типу «Я поганий». Необхідно допомогти пацієнтові усвідомити наявність безперервного потоку самообвіняющіх думок, підвищити його об’єктивність по відношенню до себе. Наприклад, терапевт запитує у пацієнта: «Якби я скоїв таку ж помилку, стали б ви мене звинувачувати?»;

– Туга. Необхідно «розморозити» жалість пацієнта до самого себе, а також вміння співпереживати іншим людям. Тут використовуються техніки драматизації, типу рольової гри, читання і вислуховування розповідей про інших людей та ін. Іноді можна підкреслювати комічні аспекти ситуації. При не надто сильної депресії корисно заохочення вираження гніву. Гнів більш приємний, ніж туга, тому він дає відчуття власної переваги.

Пацієнт найчастіше не може самостійно сформулювати зміст своїх суджень. Тому завдання терапевта полягає в тому, щоб зробити для пацієнта виразними ті переконання, які лежать в основі депресії.

Когнітивна терапія має на увазі, що терапевт буде задавати численні запитання, щоб прояснити аргументи пацієнта на користь негативних (депресивних) когниций і спонукати його наводити аргументи на користь протилежної точки зору.

Необхідно встановити чіткий розклад занять з метою підвищення активності пацієнта.

Бек виділяє 7 ступенів когнітивної переоцінки:

1. Виявлення причинно-наслідкового залежності між когнітивними процесами і переживанням печалі.

2. Виявлення залежності між когнітивними процесами і мотивацією (у цьому випадку мішенями є суїцидальні думки і прагнення до уникнення).

3. Виявлення і дослідження депресивних суджень.

4. Перевірка, оцінка і модифікація депресивних суджень.

5. Виявлення спотворюють когнітивних процесів (сверхгенералізаціі та ін.).

6. Виявлення глибинних когнітивних установок (аналіз базової схеми).

7. Перевірка, оцінка і модифікація цих установок.

...
ПОДІЛИТИСЯ: