Порушення мислення

Розглянемо класифікацію порушень мислення, запропоновану Б.В.Зейгарник.

1. Порушення узагальнення (здатності до узагальнення). Вони ж – порушення операціонально сторони мислення.

а) зниження рівня узагальнення. При такому порушенні у відповідях / в мисленні хворих домінують безпосередні, конкретні зв’язки між предметами. Часто предмети об’єднуються на основі сюжету. Зейгарник наводить наступний приклад: хворий в процесі класифікації предметів відмовляється об’єднувати в одну групу кішку і собаку, тому вони ворогують між собою. Ще наші власні приклади, з методики «Класифікація предметів»: моряк + корабель, ово-щі + каструля, або: хворий бачить схожість між столом і стільцем в тому, що людина сидить на стільці, спираючись на стіл, схожість між собакою і левом в тому, що вони кусаються і їдять м’ясо. Хворі можуть наполегливо наполягати на своїй думці, бути конфліктними (при зниженні рівня узагальнення зазвичай спостерігається зниження критичності мислення).

Часто хворий не приймає саму задачу дослідження. Наприклад, відмовляється виробляти виключення предметів, заявляючи, що всі вони «потрібні».

У піктограмах таких хворих спостерігається велика кількість конкретно-ситуативних рішень, часто зустрічаються малюнки, фотографічно відображають ситуацію.

Хворі настільки пов’язані реальними життєвими фактами, що не можуть зрозуміти умовності експериментальної ситуації.

Зниження рівня узагальнення виражається і в порушенні розуміння переносного значення, підтексту, що яскраво проявляється при виконанні проби на розуміння переносного значення прислів’їв.

Наприклад, прислів’я «Не все те золото, що блищить» хворі зі зниженням рівня узагальнення пояснюють наступним чином:

– Не женися за багатством,

– Життя, по-моєму,

– Люди бувають погані і злі, не в золоті справу.

Прислів’я «Шила в мішку не сховаєш»:

– Гостре, напевно,

– Мішок не для шила, для шила потрібна коробка.

В асоціативному експерименті видна обмеженість діапазону асоціацій, їх збіднення.

Люди зі зниженою здатністю до узагальнення з працею створюють або взагалі не можуть створювати / утворювати нові поняття. І якщо олігофрени здатні навчатися насилу, то хворі з деменцією НЕ навчаються.

Зниження рівня узагальнення, якщо це первинне порушення, проявляється у всіх методиках.

Особливо страждають абстрактне мислення, розуміння тонких нюансів в мові.

Наведемо ще кілька прикладів:

– В методиці «Класифікація предметів» хвора утворює таку групу: людина + велосипед + мотоцикл, зауважуючи, що людина всіма керує цими засобами пересування.

– Хвора утруднюється на заключному етапі об’єднати в одну групу посуд і інструменти: «Це якось не в’яжеться».

– При виключенні предметів хворому попадається картка «ковзаняр, ковзани, лижі, м’яч». Він відповідає: «Нічого зайвого немає, людина може всім користуватися».

– У цій же методикою: у відповідь на пред’явлення картки «замок, замо’к, курінь, будинок» хворий зауважує: «Замо’к потрібен, його не можна викинути, хоча споруди, звичайно, схожі».

– У цій же картці хворої виключає курінь, тому його не можна закрити на замок.

Хворі зі зниженим рівнем узагальнення можуть утруднятися при вербалізації рішень, чим нижче здатність до узагальнення, тим більше подібні труднощі.

Як ми вже відзначали вище, критика до своїх помилок у хворих може бути знижена, проте рівень критичності залежить не тільки від здатності до мислення, а й від особистості хворого.

Зейгарник відзначає, що зниження рівня узагальнення зустрічається при олігофренії в 95% випадків, при рано почалася епілепсії – в 86% випадків, після важкого енцефаліту -в 70% випадків.

б) спотворення процесу узагальнення. У цьому випадку хворий для узагальнення використовує або випадкові, або незвичайні, дивні, або надмірно формальні ознаки, які нічого не говорять про істотні властивості предметів. Зейгар-ник зазначає, що такого роду порушення зустрічаються у 67% хворих на шизофренію, у 33% осіб з психопатіями (особливо -шізоідной). Таким чином, неможливо стверджувати, що у всіх хворих на шизофренію є подібні порушення, або що наявність спотворення процесу узагальнення є нозологически специфічним ознакою.

Як правило, хворі, у яких виявляється спотворення процесу узагальнення, досить химерно пояснюють свої рішення. Наприклад, у методиці «Порівняння понять» хворий дає таку відповідь: «Чашка і склянку … Це видозміна видимості». Або, в іншій методикою: «Кінь – це істота, наближене до взаємозв’язку з людьми». Часто при поясненні таких рішень хворий «грає» словами, взагалі, слова викликають у нього велику кількість асоціацій, що зовсім не полегшує процес узагальнення.

Таким чином, узагальнення проводиться за незвичайним, неадекватним ознаками, надмірно формально, без урахування реального, практичного, соціально значущого змісту явища.

Наведемо приклади.

За Блейхер: хвора при класифікації предметів формує такі групи:

– Живі істоти жіночої статі,

– – «- Чоловічої статі,

– Неживі предмети жіночого …,

– – «- Чоловічого,

– – «- Середнього роду,

– Предмети, чиї назви мають лише множину (наприклад, ваги і годинник).

Наші власні приклади:

У класифікації предметів хворий кладе разом склянку і штангенциркуль в групу «Предмети виміру», пояснюючи: «Склянка вимірює кількість води».

У методиці «Виключення четвертого» хворий пропонує виключити бритву, тому «Вона призначена для роботи з живими предметами», в той час як інші предмети (ножиці, складаний ніж, перо) – «для роботи з неживими предметами».

У цій же методиці хвора виключає барабан (на картці – барабан, пістолет, кашкет і парасольку), тому «Решта предмети необхідні для того, щоб захистити себе. Наприклад, кашкет захищає від холоду ».

Або, інший хворий: «Необхідно виключити м’яч (на картці зображені м’яч, ковзани, лижі, ковзаняр), тому інші предмети ковзають ».

У методиці «Порівняння понять» хвора вбачає відмінність між тролейбусом і трамваєм в їх зовнішній формі.

2.Нарушение логічного ходу мислення.

а) стрибка ідей. Може спостерігатися, напр., В маніакальною стадії МДП. Хворі не відразу можуть включитися у виконання завдання. Їхні відповіді поверхневі, непродумані. При цьому самі по собі розумові операції збережені. Так, хворі прекрасно розуміють сенс прислів’я, але не можуть її пояснити. Швидко і правильно вирішують завдання, але їхні висловлювання не пов’язані з їх діями. В асоціативному експерименті хворі не в змозі відповідати на стимул одним словом. Будь виникла асоціація направляє мислення хворих в нове русло. В основі подібного порушення, на думку Зейгар-ник, лежить «лабільність коркових процесів».

б) в’язкість мислення. Спостерігається при епілепсії, після ЧМТ (віддалені наслідки), іноді – при важкій депресії. Хворі з працею переключаються з одного способу виконання завдання на інший. Не пропускають жодної деталі.

в) непослідовність суджень. Виражається в нестійкому спосіб виконання завдання. Наприклад, на тлі правильних суджень, де використовується високий рівень узагальнення, спостерігаються конкретно-ситуативні відповіді. Зейгарник зазначає, що подібні розлади спостерігаються у хворих з судинними ураженнями мозку, як наслідки ЧМТ, при МДП, при шизофренії в стані ремісії. Таким чином, у викладі Зейгарник цей вид порушень мислення нозологій-но неспецифичен. Зауважимо, що в основі даного порушення, на наш погляд, можуть лежати такі фактори, як виснажується-тість психічних процесів, а також порушення цілеспрямованості і вольової регуляції поведінки. В обох випадках непослідовність суджень обумовлюється порушеннями уваги. У методиці «Класифікація предметів» такі хворі викладають багато однойменних груп, керуються при узагальненні то конкретними, то загальними ознаками, як ніби працювали дві різні людини.

г) патологічна откликаемость в мисленні. Хворі без всякої вибірковість відображають те, що вони сприймають, у своїй промові. Дії їх безглузді. Порушена орієнтування в місці і часу. Некритичні. Може спостерігатися при слабоумстві, при лобному синдромі.

3.Порушення цілеспрямованості мислення.

Зейгарник розглядає дані порушення як порушення особистісно-мотиваційної сфери. Вона зазначає, що у здорової людини також можуть спостерігатися неадекватні судження, що зумовлено його ставленням до конкретного об’єкта.

а) порушення критичності. Завдання виконуються бездумно. Пред’явлення інструкції не стимулює і не організує хворого. Він байдужий до своїх помилок. Починає виконувати завдання, не до кінця ознайомившись з інструкціями. Зей-гарник зазначає, що в даному випадку дії хворого не регулюються мисленням. Після наполегливих вказівок на помилку хворі можуть правильно виконати завдання. Зазвичай вони не пред’являють скарг і байдужі до свого стану.

б) різноплановість. Зейгарник зазначає, що в даному випадку судження хворих протікають немов у різних руслах. Наприклад, класифікація предметів проводиться то на підставі загальної ознаки, то на підставі формального, «порожнього» ознаки, то на підставі маячних ідей. Зейгарник зазначає, що предмети для хворого багатозначні, тому він дає найбезглуздіші пояснення своїх відповідей. Так відбувається навіть з буденними предметами, вони є символічно й емоційно насиченими. Часто такі хворі підміняють виконання завдання своїм власним ставленням. Механізмом даного порушення Зейгарник вважає порушення єдності особистості і афективну захваченность.

в) розірваність мислення. У своєму крайньому прояві виражається в тому, що в мисленні взагалі відсутня певний об’єкт. Окремі поняття без усякої взаємозв’язку нанизуються один на одного. Для хворих характерна мовна невичерпність за відсутності потреби у співрозмовнику. Може спостерігатися при шизофренії.

...
ПОДІЛИТИСЯ: