Особливості психології як науки

У всі часи людство цікавили питання про те, що є людина: чим визначаються причини та закономірності її вчинків, закони поведінки в суспільстві, внутрішній світ тощо.

Інтригуючою представлялася завдання зрозуміти, як виникають уявні образи, що таке свідомість, мислення, творчість, які їхні механізми. На всі ці та багато інших питань прагне відповісти психологія, яка з моменту свого виникнення балансує між наукою, мистецтвом і вірою. З чим пов’язані труднощі її становлення?

  • По-перше, це наука про найскладніше з усього, що відомо людству. Ще давньогрецький філософ Аристотель, починаючи свій трактат «Про душу», писав: «Серед інших знань дослідженню про душу слід відвести одне з перших місць, так як воно – знання про найбільш піднесеному і дивовижному». А великий фізик А. Ейнштейн, знайомлячись з дослідами знаменитого психолога Ж. Піаже, резюмував свої враження в парадоксальній фразі про те, що вивчення фізичних проблем – це дитяча гра порівняно із загадками психології дитячої гри.
  • По-друге, в психології людей одночасно виступає і як об’єкт, і як суб’єкт пізнання. Відбувається унікальне явище: наукове свідомість людини стає науковим самосвідомістю.
  • По-третє, в психологічних дослідженнях особливо гостро стоїть важке і неоднозначно розв’язувана проблема об’єктивності наукового пізнання. Багато вчених відмовлялися від визнання психології об’єктивної наукової дисципліною, аргументуючи це неможливістю об’єктивно вивчати суб’єктивний внутрішній світ людини, який безпосередньо відкритий для пізнання тільки йому одному.

Труднощі становлення і розвитку психології визначаються, нарешті, тим фактом, що це дуже молода наука. Незважаючи на те що питання про сутність і особливості людської психіки ставилися ще в роботах античних і середньовічних філософів, офіційне оформлення наукова психологія отримала набагато більше ста років тому – в 1879 р., коли німецький психолог В. Вундт відкрив у Лейпцигу першу лабораторію експериментальної психології.

Саме слово «психологія» вперше з’явилося в XVI в. в західноєвропейських текстах.

Воно утворене від грецьких слів «psych e» (душа) і «logos» (знання, наука): переводячи дослівно, психологія є наука про душу. Це визначення не відповідає сучасним поглядам на психологічну науку. У назві відбиті уявлення про психологію, характерні для періоду її зародження і первісного розвитку в рамках філософії. Згідно філософського розуміння того часу предметом психології виступала саме душа – головне, сутнісне початок об’єктів живої природи, причина життя, дихання, пізнання і т. д.

Становлення психології як самостійної, дійсно наукової дисципліни відбувалося також на тлі відкриттів, які відбувалися в рамках природничо-наукових досліджень. Психологія виникла на перетині двох великих галузей знань – філософії та природничих наук, і до цих пір не визначено, вважати її природною наукою чи гуманітарної.

Слова «психолог», «психологія» вийшли за рамки наукових трактатів і отримали розвиток в повсякденному житті: психологами називають знавців людських душ, пристрастей і характерів; слово «психологія» вживається в декількох значеннях – під ним розуміють як наукове, так і ненаукове знання. У повсякденній свідомості ці поняття часто змішуються.

У кожної людини є запас життєвих психологічних знань, основним з яких є життєвий досвід.

Ми можемо зрозуміти іншого, вплинути на його поведінку, передбачити його вчинки, допомогти йому. Бути хорошим життєвим психологом – одна з важливих вимог, що пред’являються до фахівців у тих професіях, які припускають постійне спілкування з людьми, таких як педагог, лікар, менеджер, продавець і т. д. Найяскравішими зразками життєвої психології є ті твори літератури і мистецтва, де представлений глибокий психологічний аналіз життєвих ситуацій і мотивів поведінки героїв.

Зміст життєвої психології знаходить своє втілення в:

  • обрядах;
  • традиціях;
  • прислів’ях;
  • приказках;
  • притчах;
  • ритуалах.

Всі вони закріплюють в собі багатовікову народну мудрість. У зв’язку з цим виникає питання: чи потрібна наукова психологія, або, може бути, знань і досвіду, накопичених в життєвої психології, достатньо для того, щоб допомогти людині подолати життєві труднощі, зрозуміти інших людей і себе самого? Щоб відповісти на це питання, необхідно усвідомити принципову різницю між життєвими та науковими психологічними знаннями. Проглядаються три основних відмінності.

  • За ступенем узагальнення знань і формам їх подання. Життєві психологічні знання конкретні: вони пов’язані з певними людьми, певними ситуаціями і приватними завданнями. Поняттям життєвої психології, як правило, властиві розпливчастість і багатозначність. Наукова психологія, як будь-яка наука, прагне до узагальнень. Для цього чітко визначаються і використовуються наукові поняття, які відображають найбільш істотні властивості предметів і явищ, загальні зв’язки і відносини.
  • За способом отримання знань і ступеня їх суб’єктивності. Життєві знання про психологію людини здобуваються за допомогою безпосереднього спостереження за іншими людьми і самоспостереження, шляхом практичних проб і помилок. Вони носять інтуїтивний характер, швидше ірраціональні і вкрай суб’єктивні. Знання життєвої психології найчастіше суперечливі, фрагментарні і погано систематизовані. Методи отримання знань в науковій психології раціональні, усвідомлені і цілеспрямовані. Багатство використовуваних наукової психологією методів дає обширний, різноманітний матеріал, який в узагальненому і систематизованому вигляді постає в логічно несуперечливих концепціях і теоріях. Для перевірки висунутих гіпотез в науковій психології вчені розробляють і організують спеціальні експерименти, суть яких полягає в тому, що дослідник не чекає випадкового прояви цікавлять його психічних процесів, а створює спеціальні умови, щоб їх викликати.
  • За способами передачі знань. Можливості передачі знань в життєвої психології від однієї людини до іншої вельми обмежені. Це пов’язано насамперед з тим, що існують труднощі в словесному оформленні індивідуального психологічного досвіду, всієї складної гами емоційних переживань, в той же час є певна недовіра до достовірності та істинності подібного роду інформації. Цей факт наочно ілюструється одвічною проблемою «батьків» і «дітей», яка полягає саме в тому, що діти не можуть і не хочуть переймати досвід старших. Кожне покоління вчиться на своїх власних помилках. Накопичення та передача наукових знань відбувається в поняттях і законах, наукових концепціях і теоріях. Вони закріплені в спеціальній літературі і легко передаються від покоління до покоління.

Перераховані відмінності показують переваги наукового психологічного знання. Разом з тим ми не можемо заперечувати необхідність житейського досвіду, що грає важливу роль у розвитку психології як науки. Наукова психологія:

  • по-перше, спирається на життєвий психологічний досвід;
  • по-друге, витягує з нього свої завдання;
  • по-третє, на останньому етапі їм перевіряється.

Взаємозв’язок між науковим і життєвим психологічними знаннями не прямолінійно. Не всі професійні психологи хороші життєві психологи. І те, що ви познайомитеся з основами наукової психології, ще не означає, що ви відразу станете знавцями людських душ. Однак постійний аналіз виникаючих життєвих ситуацій із залученням знань, які ви отримаєте вивчаючи психологію, допоможе вам краще розуміти інших людей, навколишній світ і в кінцевому рахунку себе самих.

Поняття та концепції наукової психології впливають на життєві уявлення людей про психічне життя.

У розмовну мову проникають наукові психологічні поняття, і люди починають активно використовувати їх для опису своїх станів або особливостей особистості.

Результатом збільшеного інтересу до наукової психології у суспільстві став активний розвиток популярної психології, яка надає фундаментальні наукові знання широкої аудиторії, роблячи їх більш простими і зрозумілими. Позитивна роль популярної психології полягає у формуванні загальної психологічної культури суспільства та залученні інтересу до психології як наукової дисципліни.

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.