Основні напрямки психологічної практики

Поряд з розвитком психології як самостійної наукової дисципліни відбувалося розвиток психологічної практики, призначеної надавати допомогу людині в складних життєвих ситуаціях, будь то підліткові, дитячо-батьківські, подружні проблеми або жорстка система професійного відбору та конкуренції в діловому світі. Можливості надання психологічної допомоги та підтримки населенню отримали реальне втілення лише кілька десятиліть тому.
Розвиток практичної психології визначається, з одного боку, інтенсивним розвитком психологічної теорії, з іншого – соціальним замовленням суспільства в умовах соціальної нестабільності, міжнаціональних конфліктів, подій кризового і катастрофічного характеру. Становлення практичної психології відбувається в тісному взаємозв’язку з фундаментальними галузями психології, такими як загальна, вікова, соціальна психологія, педагогічна психологія і психологія особистості, основу яких складають теоретичні принципи і методи психологічного пізнання, закономірності існування та розвитку психічної реальності.
У коло основних завдань практичної психології входять пізнання психічної реальності і вироблення засобів практичної допомоги та психологічної підтримки особистості, що відчуває труднощі у вирішенні життєвих проблем, в організації оптимальних умов життєдіяльності, сприяють найкращою соціальної та психологічної адаптації.
Серед різноманітних напрямків діяльності практичного психолога можна виділити наступні: 1) психодиагностическая робота; 2) психологічне консультування; 3) психотерапія; 4) корекційно-розвиваюча діяльність; 5) психопрофілактична робота.
Психологічна діагностика базується на використанні психодіагностичних інструментів і методів, що забезпечують надійність і достовірність даних, що дозволяють отримувати значиму інформацію про конкретну людину або групу людей. У психодіагностичне обстеження проглядаються три основних етапи: збір даних, їх обробка та інтерпретація, винесення рішення (діагноз, прогноз або складання психологічного портрета особистості).
Психологічне консультування є важливим напрямком діяльності практичного психолога, що включає в себе індивідуальне консультування, педагогічне консультування, профконсультування, управлінське консультування, консультування керівників та ін Фактично в будь-якій сфері діяльності, в якій використовуються психологічні знання, в тій чи іншій формі застосовується консультування. Змістом психологічного консультування є робота з конкретним запитом, що йде як від окремого клієнта, так і від групи чи організації в цілому.
Найбільш широкою сферою застосування психологічного консультування є сімейне консультування, пов’язане з нормалізацією дитячо-батьківських відносин, рішенням дошлюбних та подружніх проблем, предразводной і послеразводний станів. Вікове консультування спрямоване на вирішення проблем психічного розвитку дитини, в тому числі в періоди вікових криз. Значне місце займає консультування організацій, пов’язане з проблемами відбору персоналу, управління персоналом, формування команди, планування кар’єри окремих працівників, прогнозом розвитку організації в цілому. Специфічним видом консультування є «телефон довіри», що дозволяє людині звернутися за психологічною підтримкою в найбільш важкі моменти життя і попередити небажані дії і вчинки.
Психологічне консультування можна визначити як безпосередню роботу з людьми, спрямовану на вирішення різного роду психологічних проблем, пов’язаних з подоланням труднощів у міжособистісних відносинах, де основним засобом впливу є певним чином побудована бесіда. Психологічний зміст консультування полягає в тому, щоб допомогти людині зрозуміти причини труднощів, проблем соціальних взаємодій в особистих, сімейних та професійних контактах. Основне завдання психолога-консультанта полягає в тому, щоб дати клієнтові можливість поглянути на свої проблеми і життєві складності з боку, змінити психологічні установки.
Під психотерапією традиційно розуміють більш глибоке в порівнянні з консультуванням психологічний вплив на психіку, а через неї і на весь організм людини або групу з метою лікування або профілактики захворювань і станів дезадаптації, розвитку здоров’я і т. д. Однак за останні роки інтенсивний розвиток психотерапії в нашій країні і за кордоном привело до успішного поширенню її впливу на значно ширше коло проблем і областей нашого життя, психотерапевтичні знання і навіть деякі техніки стали становити інтерес не тільки для вузьких фахівців, а й для кожної людини. Сьогодні вже можна говорити про формування особливої ??психотерапевтичної світогляду, центром якого є цілісна самоактуализирующихся і розвивається особистість.
Корекційно-розвиваюча діяльність психолога найбільш затребувана в роботі з дітьми, де вона спрямована на усунення відхилень у психічному та особистісному розвитку дитини. Ця діяльність тісно пов’язана з психологічною діагностикою. Практичний психолог не тільки ставить діагноз, а й розробляє на його основі корекційну програму, а також самостійно здійснює значну частину корекційної роботи. Основними завданнями корекції психічного розвитку дитини є усунення відхилень у психічному розвитку на основі створення оптимальних можливостей і умов для розвитку особистісного та інтелектуального потенціалу дитини та профілактика небажаних негативних тенденцій особистісного та інтелектуального розвитку.
Психопрофілактична діяльність пов’язана з повідомленням необхідних психологічних знань тим, хто в першу чергу в них потребує, – батькам, учителям, учням, працівникам соціальних служб та ін – з метою попередження можливих порушень умов розвитку, підвищення психологічної компетенції. Це може бути також робота щодо створення умов, максимально сприятливих для розвитку продуктивних міжособистісних взаємодій у педагогічних колективах або в організаційних структурах на підприємствах. Психопрофілактика стосується також превентивних заходів з попередження неблагополуччя в психічному та особистісному розвитку, вчинення протиправних дій, згубних наслідків наркоманических і алкогольних пристрастей. Психопрофілактика включає роботу з неблагополучними сім’ями, батьками і дітьми з цих сімей, попереджаючи випадки можливих соціальних ускладнень.
Таким чином, основний зміст і мета практичної психології – це психологічна допомога та психологічна підтримка людини, що опинилася в складній життєвій ситуації, забезпечення психологічного комфорту особистості у відношенні до самого себе, у взаємодіях з іншими людьми, у відносинах до світу в цілому. У даному аспекті можна говорити про психологічне здоров’я особистості. Психологічне здоров’я знаходиться в тісному зв’язку з вищими проявами людського духу, робить особистість самодостатньою, збройної засобами самопізнання, самоприйняття, самоповаги і саморозвитку в контексті взаємодій з оточуючими людьми і в умовах культурних, соціальних, економічних і екологічних реальностей навколишнього світу.

Посилання на основну публікацію