Мотиваційна сфера особистості

Будь-яка діяльність людини збуджується не одним мотивом, а кількома, тобто діяльність зазвичай полимотивирована. Сукупність усіх мотивів до даної діяльності називається мотивацією діяльності даного індивіда. Мотивація визначається як процес, що погоджує воєдино особистісні та ситуаційні параметри на шляху регуляції діяльності, спрямованої на перетворення предметної ситуації для реалізації відповідного мотиву, для провадження певного предметного ставлення особистості до навколишньої ситуації. Можна говорити не тільки про мотивацію якої діяльності, але і про загальну мотивації, характерної для даної людини, маючи на увазі сукупність стійких мотивів.
Сукупність стійких мотивів, що визначають вибірковість відносин і активності людини і щодо незалежних від наявних ситуацій, називається спрямованістю особистості. Спрямованість як підструктура особистості включає в себе різні спонукання: її мотиви, потреби, диспозиції, інтереси, прагнення, наміри, ідеали, норми, самооцінки, оцінки інших людей, рівень домагань, установки і т. п. Одні з її компонентів є домінуючими, інші виконують другорядну роль.
В якості причини людського поведінки, що представляють собою мотиваційну сферу особистості, виступають потягу, установки, бажання, інтереси, схильності, ідеали та світогляд.
Потяг – первинне емоційний прояв потреби людини в чому-небудь, спонукання, ще не опосередковане свідомим целеполаганием. У вітчизняній психології потяг розглядається як етап формування мотиву поведінки, тобто виступає як минуще явище: представлена ??в ньому потреба або згасає, або усвідомлюється як конкретне бажання. Таким чином, потягу обумовлюються не тільки біологічними, а й соціальними факторами. Крім того, у вітчизняній науці панує думка, що у людини з розвиненою свідомістю потягу як мотиви поведінки не грають провідної ролі, а виступають у вигляді «будівельного матеріалу» для усвідомлених спонукань. З іншого боку, потяг є одним з центральних понять психоаналізу, де йому надається провідна роль в активності і регуляції поведінки людини.
Установка – неусвідомлюване особистістю стан готовності до певної поведінки або діяльності. Установка найчастіше складається в результаті неодноразового повторення ситуацій, в яких людина реагував певним чином.
Д.Н. Узнадзе розробив теорію, згідно з якою виникають при зустрічі потреби і ситуації установки визначають спрямованість поведінки суб’єкта до тих пір, поки поведінка не наштовхується на ті чи інші перешкоди. У цих випадках неусвідомлене поведінка переривається і починають діяти свідомі механізми об’єктивізації. Виниклі труднощі привертають увагу і усвідомлюються. Після свідомого знаходження нового режиму регулювання управління поведінкою знову здійснюється підсвідомими установками. Ця безперервна передача управління забезпечує гармонійне і більш економне взаємодія свідомості і несвідомого.
Бажання – одна з форм мотиваційного стану, заснованого на усвідомленої за змістом потреби, яка ще не виступає в якості сильного спонукання до дії. Маючи побуждающую силу, бажання загострює усвідомлення мети майбутньої дії і побудову його плану. При неможливості задовольнити бажання виникає стан фрустрації, яке супроводжується розчаруванням, тривогою, роздратуванням, відчаєм і ін
Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби, що виражається виборчим ставленням особистості до об’єкта в силу його життєвого значення та емоційної привабливості. Сприяючи орієнтуванні, ознайомленню з чимось новим, більш повному і глибокому відображенню дійсності, інтереси забезпечують спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності. За змістом інтереси можуть бути матеріальними (до житлових зручностей, гарному одязі тощо) і духовними (професійні, пізнавальні, естетичні та ін.) За обсягом їх можна розділити на широкі і вузькі. Вони можуть бути також глибокими і поверхневими, стійкими і нестійкими. Оцінка інтересів в кінцевому рахунку визначається їх змістовністю і значимістю для особистості.
Схильність – виборча спрямованість суб’єкта на певну діяльність. В її основі лежить глибока і стійка потреба в цій діяльності, прагнення в ній вдосконалюватися. Схильності зазвичай є передумовою розвитку відповідних здібностей, хоча можливі випадки розбіжності схильностей і здібностей.
Ідеал – важлива мета особистих прагнень людини, своєрідний приклад, емоційно забарвлений еталон дії.
Світогляд являє собою систему поглядів людини на світ і його закономірності. Світогляд служить вищим регулятором поведінки особистості, визначаючи не тільки загальну спрямованість особистості, але і її цілеспрямованість. Ідеали і світогляд формуються у людини на основі його інтересів і схильностей.

Посилання на основну публікацію