Конкуренція

Конкуренція – це взаємодія, що характеризується досягненням індивідуальних або групових цілей та інтересів в умовах протиборства між людьми.
В обох випадках як тип взаємодії (співробітництво чи суперництво), так і ступінь вираженості цієї взаємодії (успішне або менш успішне співробітництво) визначає характер міжособистісних відносин між людьми.
У процесі здійснення цих типів взаємодії, як правило, проявляються наступні провідні стратегії поведінки у взаємодії:
Співробітництво, спрямоване на повне задоволення учасниками взаємодії своїх потреб (реалізується мотив або кооперації, або конкуренції).
Протидія, що припускає орієнтацію на свої цілі без урахування цілей партнерів по спілкуванню (індивідуалізм).
Компроміс, реалізується в приватному досягненні цілей партнерів заради умовного рівності.
Поступливість, що припускає жертву власних інтересів для досягнення цілей партнера (альтруїзм).
Уникнення, яке являє собою відхід від контакту, втрату власних цілей для виключення виграшу іншого.
В основу поділу на типи можуть бути покладені також наміри і дії людей, які відображають розуміння ними ситуації спілкування. Тоді виділяють три типи взаємодій: додаткове, перехресний і потайне.
197
Додатковим називається така взаємодія, при якому партнери адекватно сприймають позицію один одного. Перехресний – це така взаємодія, в процесі якого партнери, з одного боку, демонструють неадекватність розуміння позицій і дій іншого учасника взаємодії, а з іншого – яскраво виявляють свої власні наміри і дії. Приховане взаємодія включає в себе одночасно два рівні: явний, виражений словесно, і прихований, котрого. Воно передбачає або глибоке знання партнера, або велику чутливість до невербальних засобів спілкування – тону голосу, інтонації, міміці і жестам, оскільки саме вони передають прихований зміст.
У своєму розвитку взаємодія проходить кілька етапів (рівнів).
На своєму початковому (нижчому) рівні взаємодія являє собою найпростіші первинні контакти людей, коли між ними має місце лише первинне і дуже спрощене взаємне або одностороннє “фізичне” вплив один на одного ‘з метою обміну інформацією та спілкування, яке в силу конкретних причин може і не досягає своєї мети, а тому і не отримувати всебічного розвитку.
Головне в успіху первинних контактів полягає в прийнятті або неприйнятті партнерами по взаємодії один одного. При цьому вони не становлять простої суми індивідів, а є деяким абсолютно новим і специфічним утворенням зв’язків і відносин, яке регулюється реальним або уявним (репрезентованою) розходженням – схожістю, подобою – контрастом людей, включених у спільну діяльність (практичну або розумову). Будь-який контакт зазвичай починається з конкретно-чуттєвого сприйняття зовнішнього вигляду, особливостей діяльності та поведінки інших людей.
Велику роль у взаємодії на його початковому етапі відіграє і ефект конгруенції. Конгруенція – підтвердження взаємних рольових очікувань, повне взаєморозуміння, єдиний резонансний ритм, співзвучність переживань учасників контакту. Конгруенція передбачає мінімум неузгодженостей у вузлових моментах ліній поведінки учасників контакту, наслідком чого є зняття напруги, виникнення довіри і симпатії на підсвідомому рівні.
198
На своєму середньому рівні розвитку процес взаємодії людей отримав назву продуктивної спільної діяльності. Тут розвивається поступово активну співпрацю між ними знаходить все більше вираження в ефективному вирішенні проблеми з’єднання взаємних зусиль партнерів.
Зазвичай розрізняють три форми або моделі організації спільної діяльності:
1) кожен учасник робить свою частину спільної роботи незалежно від іншого;
2) спільне завдання виконується послідовно кожним учасником;
3) має місце одночасна взаємодія кожного учасника з усіма іншими.
Загальні устремління людей разом з тим можуть призвести до сутичок в процесі узгодження позицій. В результаті люди вступають у відносини “згоди-незгоди” один з одним. У разі згоди відбувається залучення партнерів у спільну діяльність. При цьому відбувається розподіл ролей і функцій між учасниками взаємодії. Ці відносини викликають особливу спрямованість вольових зусиль у суб’єктів взаємодії. Воно пов’язане або з поступкою, або із завоюванням певних позицій. Тому від партнерів потрібні прояви взаємної терпимості, зібраності, наполегливості, психологічної рухливості та інших вольових якостей особистості, що спираються на інтелект і високий рівень свідомості та самосвідомості особистості.
У цей час відбувається постійне узгодження думок, почуттів, стосунків партнерів по спільній життєдіяльності. Воно вбирається в різні форми впливу людей один на одного. Регуляторами взаємовпливів є механізми навіювання, конформності і переконання, коли під дією думок, відносин одного партнера змінюються думки, відносини іншого партнера.
Вищим рівнем взаємодії завжди виступає виключно ефективна спільна діяльність людей, що супроводжується взаєморозумінням.
Взаєморозуміння людей – такий рівень їх взаємодії, при якому вони усвідомлюють зміст і структуру сьогодення і можливого чергового дії партнера, а також взаємно сприяють досягненню єдиної мети. суттєвою характеристикою
199
взаєморозуміння завжди виступає його адекватність. Вона залежить від цілого ряду чинників: від типу відносин між партнерами (відносин знайомства і приятельства, дружніх, любовних і подружніх відносин), товариських (ділових по суті відносин), від знака або валентності відносин (симпатій, антипатій, індиферентних відносин); від ступеня можливої об’єктивації, проявляемостью властивостей особистості в поведінці і діяльності людей (товариськість, наприклад, легше всього спостерігається в процесі взаємодії, спілкування).
Для взаєморозуміння недостатньо спільної діяльності, потрібно взаімосодействіе. Воно виключає свій антипод – взаімопротіводействіе, з появою якого виникають непорозуміння, а потім і нерозуміння людини людиною.

Посилання на основну публікацію