Концепція К. Роджерса

Карл Роджерс є засновником феноменологічного напрямку в психології. Грунтуючись частково на поглядах екзистенціалістів, Роджерс вважав, що основна тенденція людської істоти – актуалізувати свої потенційні можливості. Це передбачає, що в людях є якась рушійна сила, спрямована на реалізацію того, що закладено в природі конкретної людини. Всі потенційні можливості людини служать підтримці і поліпшенню життя. Тенденція актуалізації – єдина рушійна сила, всі інші мотиви можна розглядати як спрямовані на збереження життя і самовдосконалення.

Потреба в самоактуалізації частково бере свій початок у біологічних процесах – клітини організму ростуть, диференціюються, діляться, -»актуалізація»на організмовому рівні.

Людина за своєю природою добрий, і Роджерс заперечував деструктивність і егоїзм як щось притаманне людині. Роджерс вважав людину активною істотою, орієнтованим на віддалені цілі і здатним вести себе до них. Якщо у індивіда є умови розкрити свій природжений потенціал, він буде розвиватися оптимально і ефективно, жити в гармонії з собою і оточуючими.

Тенденція актуалізації спрямована не тільки на зниження напруги (збереження життя, пошук комфорту та безпеки), але також передбачає підвищення напруги, що неодмінно пов’язане з розвитком.

Феноменологічна спрямованість теорії Роджерса увазі, що реальним для індивіда є тільки те, що існує в межах суб’єктивного досвіду людини. Поведінка людини можна пояснити тільки з позиції його системи координат, яка в кожному конкретному випадку суто індивідуальна. Зрозуміти людину можливо лише в контексті його психологічної реальності,»глянувши на ситуацію його очима», осягнувши його внутрішній світ.

Тільки суб’єктивний досвід є ключем до розуміння поведінки. Відповідно, для розуміння проблем людини необхідно вивчати його суб’єктивні переживання, що визначають його поведінку.

Важливим пунктом у теорії Роджерса є Я – концепція – суб’єктивне уявлення людини про собі, про свою взаємодію з світом, а також цінності, пов’язані з цими уявленнями. Я – концепція доступна усвідомленню, хоча і не обов’язково усвідомлюється. Іншими словами, Я – концепція відображає ті характеристики, які людина сприймає як частину себе, вона часто відображає те, як ми бачимо себе у зв’язку з різними ролями, які ми граємо в житті.

Я – концепція включає в себе не тільки наші уявлення про те, які ми є, а й те, якими ми хотіли б бути. Цей компонент Роджерс назвав Я – ідеальне. Це все ті характеристики, якими людина хотіла б мати, але поки не володіє.

Це»Я», яке людина найбільше цінує і до якого прагне.

Я – концепція характеризується достатньою цілісністю, хоча і може змінюватися в результаті нового досвіду. Незважаючи на зміни, у людей зберігається відчуття, що вони залишаються самі собою.

Я – концепція формується, починаючи з раннього дитинства, на основі оцінювання дитини іншими людьми. Спочатку немовля не поділяє себе і навколишній світ – тобто не володіє самостью. У міру розвитку він вчиться відрізняти себе від решти світу, починає відчувати себе як окремий об’єкт, що є основою для подальшого формування Я – концепції. На розвиток Я – концепції вирішальний вплив справляє найближче соціальне оточення – батьки, брати і сестри, інші родичі. Для адекватного формування Я – концепції необхідно позитивне увагу – універсальна стійка потреба людини.

Вперше ця потреба виражається у дитини як потреба в любові і турботі, а згодом зберігається у задоволенні людини при його схваленні іншими людьми і фрустрацією, коли їм залишаються незадоволені.

Потреба в позитивній увазі відіграє важливу роль у вихованні, коли діти отримують уявлення, що певна поведінка схвалюється дорослими і призводить до позитивного увазі, а інше – позбавляє. Це так зване обумовлене позитивне увагу, або умова цінності. На думку Роджерса, умова цінності заподіює шкоду дитині в його становленні як повноцінно функціонуючого індивіда – він залежний від думки оточуючих, обмежує свій досвід тільки тим, що схвалюється значущими близькими.

У таких умовах у людини можуть виникнути труднощі з усвідомленням того, ким він хоче бути.

На противагу умовам цінності Роджерс виділив безумовне позитивне увагу, яка не залежить від конкретної поведінки людини – в будь-якому випадку індивід оцінюється позитивно. Прикладом може служити увагу, яку мати приділяє своїй дитині – не тому, що той веде себе певним чином і виправдовує її очікування, а просто тому, що він її дитина. На думку Роджерса, безумовне позитивне увагу – обов’язкова умова актуалізації дитини.

Це означає, що дитину люблять без всяких умов і застережень. Це не має на увазі атмосфери вседозволеності – просто дитина не позбавляється любові ні за яких обставин, навіть якщо він веде себе несносно.

Роджерс виділив наступні характеристики повноцінно функціонуючих людей:

Відкритість переживання – здатність усвідомлювати свої найглибші почуття і думки, в тому числі і негативні.

Екзистенційний спосіб життя – тенденція жити повноцінно, усвідомлено і насичено в кожен момент існування.

Організмичним довіра – здатність приймати рішення, орієнтуючись на власні внутрішні відчуття, а не на зовнішні авторитети і власні шаблони поведінки з минулого.

Емпірична свобода – можливість жити вільно, без обмежень і заборон, тобто людина здатна зробити практично все, що хоче – але й тільки він відповідає за власні вчинки.

Креативність – здатність творчо, гнучко вирішувати життєві проблеми і пристосовуватися до мінливих умов оточення.

Відповідно до поглядів Роджерса, психологічні проблеми виникають в тому випадку, якщо якийсь новий досвід (на рівні поведінки або емоцій) не узгоджується з Я – концепцією індивіда, в результаті чого виникає тривога. Причому, це невідповідність може не усвідомлювати. При загрозі цілісності Я – концепції можуть спрацювати механізми захисту, спрямовані на збереження уявлень людини про самого себе і власних цінностях. Роджерс виділив два таких механізму:

1) спотворення сприйняття;

2) заперечення.

Якщо механізми захисту не допомагають і переживання людини не узгоджуються з його Я – концепцією (неконгруентність), тривога може зрости до невротичного рівня. При повній неефективності захисту можуть виникнути психотичні розлади, коли»Я»не здатна захистити себе від натиску загрозливих переживань. Подібним чином Роджерс пояснював і розвиток особистісних розладів, коли невідповідність між Я – концепцією і переживанням визначає тяжкість психологічної дезадаптації. Згідно теорії Роджерса, всі психічні розлади можна розділити на три групи по відношенню до переживання неконгруентності:

Розлади без переживання неконгруентності: у цих пацієнтів розлад уживається з їх Я – концепцією, коли більше страждає оточення пацієнта, ніж він сам. Прикладом можуть служити особистісні розлади, розлади звичок і потягів.

Розлади з компенсованим переживанням неконгруентності: хоча тут є симптоми внаслідок неконгруентності, але вони не переживаються як загрозливі, тому що є достатня толерантність до неконгруентності. Наприклад, людина має компенсований тривожний розлад, скажімо, просту фобію, яка цілком уживається з Я – концепцією.

Посилання на основну публікацію