Карлос Кастанеда – біографія

  • Ім’я: Карлос Кастанеда (Carlos Castaneda)
  • Дата народження: 25 грудня 1925 року
  • Дата смерті: 27 квітня 1998 року
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: Сан-Паулу, Перу
  • Місце смерті: Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
  • Діяльність: Доктор філософії з антропології
  • Сімейний стан: одружений

Карлос Кастанеда – біографія

Письменник, духовідець, вчений, шарлатан, бізнесмен… Все це можна сказати про Карлоса Кастанеду, і все це буде правдою. Втім, далеко не всієї.

Про його життя відомо дуже мало, а те, що відомо – недостовірно. Адже його вчення включає в себе «стирання пам’яті»: воїн повинен говорити про себе як можна менше правди. Тому біографія «великого брехуна і вірного друга» (так назвав Кастанеду його знайомий Жозе Бракамонте) досить суперечлива. Навіть на багатьох «його» фотографіях зображений однофамілець, що не має до Карлосу ніякого відношення. Викладена нижче історія -розрізнені шматочки мозаїки, зібрані в єдину картину. Але хто поручиться, що їх не можна скласти інакше?..

Карлос Кастанеда – Туманний початок

Дон Хуан Матус: «Всі шляхи однакові: вони ведуть в нікуди».

Місце і час появи Кастанеди на світло губляться в тумані. Він народився в Перу, Бразилії чи Аргентині, а дата народження «плаває» між 1925 і 1946 роками. Його батько був процвітаючим ділком, мати рано пішла з життя. Найбільшою радістю в житті маленького Карлоса/ були химерні розповіді дідуся-італійця. Можливо, саме ці чудові історії визначили долю письменника-містика. Через десятки років в одній із своїх книг він скаже «прощай» духу улюбленого родича…

Подорослішавши, юнак відправився вчитися в США. За «офіційною» версією тоді йому було 15 років, скептики ж переносять подія на десять років вперед і натякають на скандал з позашлюбною дитиною,змусив його тікати. За кордоном молодий чоловік з головою поринув у науку.

Коло його інтересів надзвичайно широке – філософія, психологія, мистецтво. Він опублікував у журналах кілька своїх віршів, заради заробітку писав картини на замовлення. Одружився на Маргарет Раньян, у них народився син. Через десятки років Маргарет видасть першу біографію Кастанеди, але сам він буде заперечувати факт шлюбу з нею.

Вчення Дона Хуана

Дон Хуан Матус: «І я усвідомив, що життя, яку я вів, не варта того, щоб жити. Тому я змінив її».

Поворотним моментом стала польова практика Кастанеди в Каліфорнійському інституті. Вивчаючи шаманські обряди, молодий вчений зустрів індіанця з племені яки – брух (чаклуна) Хуана Матуса. Старий запросив Карлоса в свою хатину; так почалася історія, яка пізніше стала першою книгою Кастанеди. Намагався залишатися стороннім спостерігачем, антрополог все сильніше втягувався у вчення дона Хуана. Свідомість західної людини відкидало містику, і для його «розширення» учень брух вживав пейотль – вид кактуса, що містить галюциноген мескалін.

Кастанеда завжди наполягав на реальності викладених у його книгах подій – мовляв, європеєць не зумів би придумати такого персонажа, як дон Хуан. Скептики ж знаходили в них невідповідності відомим антропологічними фактами про індіанців. Сам автор лише додавав туману, виступаючи з суперечливими заявами. Існував насправді старий брух чи ні, дон Хуан став літературним альтер его Карлоса Кастанеди.

До 1965 році через фінансові проблеми Кастанеді довелося залишити заняття. Тоді він взявся за зібрані для дипломної роботи польові нотатки. З них вийшов роман. Але лише через три роки після багатьох виправлень він був опублікований університетом. І відразу -грандіозний успіх. Нові тиражі друкувалися вже в самих престижних видавництвах США. До бідному вченому прийшла слава – листи від шанувальників, організовані літературними агентами зустрічі…

Останні виявилися потрясінням для фанатів. Читали «Двері сприйняття» Хакслі і боготворившие Тімоті Лірі хіпі очікували побачити відповідного їх колі автора: босі ноги, копиця волосся, туманний погляд… Замість цього перед ними поставав присадкуватий і затиснутий вчений в строгому сірому костюмі.

Незабаром побачили світ ще дві книги: «Окрема реальність» і «Подорож до Ікстлану». В основі останньої – дисертація, яка в 1973 році принесла Кастанеді вчений ступінь з антропології. Критика не замовкала, однак почути її ставало все важче: популярність на-гвализма – містичного вчення дона Хуана – зростала. І тут Кастанеда здійснив один з тих різких розворотів, якими була так багата його життя: назавжди пішов від наукової діяльності.

Нагваль Дон Карлос

Дон Хуан Ма-тус: «Не пояснюй занадто багато. У кожному поясненні ховається вибачення».

Неподалік від Лос-Анджелеса Кастанеда придбав особняк, який став його постійною резиденцією. В його житті з’явилася безліч жінок. Першими з них стали колишні учениці «згорілого у внутрішньому полум’я» дона Хуана, про якого Карлос стверджував, що той не помер, а перейшов на інший рівень існування. Тепер Кастанеда сам став лідером «партії воїнів нагваля», «тольтеків» – магів, чиї традиції нібито походять від древніх індійських мудреців. В співтовариство брали і нових учасниць: недоліку в охочих не було. За прикладом свого вчителя вони «стирали біографію», змінювали імена, розривали відносини з сім’ями.

Ніхто в точності не знає, що відбувалося за стінами його будинку. Одна з підопічних містика, Емма Уоллес, згодом напише книгу «Учениця мага. Моє життя з Карлосом Кастанедою». У ній вона опише життя в громаді чаклунів як щось середнє між тоталітарною сектою, гаремом і групою психоаналізу. Однак множаться чутки лише підвищували інтерес до Кастанеді. Саме в роки «затворництва» навколо нього склався справжній культ. Зустрічі з ним шукали Шон Коннері і Клінт Іствуд.

Сам Федеріко Фелліні загорівся ідеєю екранізації «Подорож до Ікстлану», але дон Карлос відмовився навіть зустрічатися з великим режисером.

Вогонь зсередини

Дон Хуан Матус: «Смерть – це виклик для нас. Ми народжені, щоб прийняти цей виклик».

Спад популярності відбувався поступово, із загальним згасанням контркультури «дітей квітів». Кастанеда раніше випускав одну книгу за іншою, але ажіотажу вони більше не викликали. Потік критики теж мельчал -поганий знак…Тихий період завершився у 1992 році – і дуже голосно: Кастанеда оголосив про створення корпорації Cleargreen. Тепер його метою стало навчання магічним пассам як можна більшої кількості людей. Зрозуміло, не безкоштовно. Змінилася навіть термінологія – «магія» перетворилася в «шаманізм».

Були запущені цикли семінарів, лекцій, тренінгів. Бізнес йшов чудово: компанія швидко набирала капітал, а світ знову заговорив про Кастанеді. Відтепер публіка пов’язувала його не з хіпі, а з цілком вбудованим в систему квазирелигиозным рухом «Нью Ейдж» («Нова ера»). Деякі дивувалися: чому , сакральні практики перетворилися в товар? Кастанеда заспокоював: мовляв, так захотів «воскреслий» в черговий раз дон Хуан.

Згідно нагвализму, маг в кінці свого життя повинен «згоріти у вогні зсередини», щоб переродитися в трансцендентне світі. У «Казках про силу» дон Хуан стрибає в прірву і вже не повертається. Кастанеда сумнівався в тому, що йому вдасться повторити шлях свого вчителя: він багато і тяжко хворів. Серед членів його групи все частіше виникали розмови про ритуальне самогубство…

27 квітня 1998 року Карлос Кастанеда помер від раку шлунка, його тіло кремували. У заповіті він відписав усе майно корпорації Cleargreen. Через деякий час її керівництво зробило заяву, що Кастанеда не помер, а перейшов в інше енергетичне стан. Каста-неда-молодший подав позов про підробці заповіту -безуспішно. Шлях мага завершився цілком земними розбратом.

Відразу після дона Карлоса безслідно зникли жінки з його «групи нагваля». У 2003 році в мексиканській пустелі знайшли обгризені тваринами людські останки. Експертиза ДНК показала, що однією із загиблих була учениця Кастанеди.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Модель Портера-Лоулера