Гартлі Девід, лікар і психолог — біографія

Внесок в розвиток психології

Девід Гартлі народився в 1705 році. Девід Гартлі отримав спочатку богословську, а вже пізніше медичну освіту. Він прагнув створити теорію, яка б не просто пояснювала душу людини, а давала можливість управляти людською поведінкою.

Гартлі – засновник асоціативної психології, яка проіснувала в якості домінуючого психологічного напрямку до початку двадцятого століття.

Тільки через сто років гіпотези Гартлі про силу слідів і зв’язку її з їх усвідомленням будуть розроблені знаменитим психологом Гербарт в його теорії про динаміку уявлень.

Асоціативна психологія

Поняття асоціації ввів ще Аристотель, але погляд на асоціацію, як на універсальний механізм психічної життя вперше сформулював саме Гартлі. Основою теорії Гартлі стала ідея Локка про досвідченого характер знання і принципи механіки Ньютона. Розуміння людського організму і його роботи, за аналогією з законами механіки, було досить характерно для психології 18 століття. Такого підходу дотримувався і Гартлі, який прагнув пояснити поведінку людини на основі фізичних принципів.

Свою асоціативну теорію Гартлі обгрунтував в книзі «Роздуми про людину, його будову, борг, сподіваннях», яка вийшла в світ у 1749 році.

Вчення Гартлі про асоціацію базується перш за все на вченні про вібрації. Вчений вважав, що вібрація зовнішнього ефіру провокує відповідну вібрацію органів почуттів, мозку і м’язів. Вивчаючи структуру людської психіки, Гартлі виділив в ній два кола: малий і великий.

Велике коло проходить від органів почуттів до м’язів через мозок, будучи фактично рефлекторної дугою, яка визначає поведінку людини. Гартлі створив своєрідну теорію рефлексу, яка пояснює, на основі законів механіки, людську активність. Гартлі вважав, що зовнішні впливи, які викликають вібрацію органів почуттів і одночасно запускають той самий рефлекс. Вібрація органів почуттів, провокує вібрацію певних частин мозку, яка стимулює роботу м’язів, викликаючи їх скорочення і рух тіла.

Мале коло вібрації, по Гартлі, розташований в білій речовині мозку і є основою психічної діяльності, процесів навчання і пізнання. Гартлі висловлював думку, що вібрація в великому колі ділянок мозку викликає вібрацію в якомусь білій речовині. Зникаючи у великому колі дана вібрація залишає слід в малому колі. Такі сліди він вважав основою людської пам’яті. Ступінь їх сили залежить від значимості явища, який залишив цей слід.

Величезне значення мала ідея про те, що від сили слідів залежить рівень їх усвідомленості людиною, при цьому, слабкі сліди усвідомлюються людиною взагалі. Гартлі, таким чином, розширив область духовного життя і включив до неї як свідомість, так і несвідомі процеси. Гартлі створив матеріалістичну теорію несвідомого, яка стала першою подібною теорією.

Гартлі, дотримуючись вчення Локка, вперше перетворив механізм асоціації в принцип пояснення психічної діяльності людини. Згідно з ідеями Гартлі, психічний світ будь-якої людини складається поетапно в результаті ускладнення «первинних елементів» за рахунок їх асоціації. Спонукальними силами розвитку є страждання і задоволення. Таким же чином Гартлі пояснював появу загальних понять. Вони з’являються з одиничних за рахунок поступового відділення від асоціації, яка залишається незмінною, всього несуттєвого і випадкового. Сукупність же постійних ознак існує як ціле за рахунок слова, що виступає в якості фактора узагальнення. Прихильником і активним послідовником вчення Гартлі став Дж. Прістлі.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Найкрасивіші жінки світу