Дослідження мислення

Стан мислення часто стає предметом патопсихологічної діагностики.Мислення може порушуватися при різних психопатологічних синдромах, що буде розглядатися в наступних лекціях.

Успішна діагностика мислення неможлива без урахування усього життєвого шляху хворого і його поведінки в процесі дослідження. У багатьох випадках ослаблення здатності до мислення проявляється і в роботі, і в побуті, і в ході бесіди з хворим.

При дослідженні мислення слід враховувати:

– По-перше, різноманітність його видів,

– По-друге, освітній рівень людини,

– По-третє, не тільки формальний результат виконання методики, а й динамічні показники мислення: швидкість розуміння інструкцій, виснаженість, інертність або лабільність, откликаемость, цілеспрямованість і т.п. ,

– По-четверте, критичність випробуваного і можливість корекції з’являються помилок,

– По-п’яте, можливі сторонні фактори, що впливають на успішність вирішення завдання.

Розглянемо основні методики дослідження мислення, які застосовуються в патопсихологическом експерименті.

1. Розуміння / повторення оповідань. Розповідь читають випробуваному вголос або пред’являють для самостійного ознайомлення. Різниця в процедурі означає і відмінність і у вимогах до уваги і до пам’яті випробуваного. Деякі автори, наприклад, В. Блейхер, вважають, що читання оповідання експериментатором полегшує для випробуваного задачу, тому він може орієнтуватися і на інтонації, емоційний фон. Випробуваний повинен відтворити розповідь і коротко відповісти, який його основний сенс (мораль, головний висновок за оповіданням). Враховується характер викладу, його докладність, зв’язність, лаконічність, вміння розуміти гумор і переносне значення.

2. Проба Еббінгауза. Випробуваному пред’являється розповідь (в надрукованому вигляді), в якому пропущені окремі слова. Необхідно заповнити прогалини в оповіданні. Традиційно розглядається як проба на критичність мислення, проте в цілому це, швидше, проба на послідовність і логічну зв’язність умовиводів.

3. Розуміння сюжетних картин. Випробуваному пред’являються картини різного ступеня складності, він повинен відповісти на питання про те, що відбувається на картині. Оцінюється розуміння сюжет, запас знань, розуміння емоційного фону картини.

4. Встановлення послідовності подій. Випробуваному пред’являється кілька серій сюжетних картинок, що розрізняються за ступенем складності. Йому необхідно розмістити картинки по порядку, так, щоб в результаті вийшов зв’язний розповідь. Аналогічний субтест включений в тест оцінки інтелекту Векслера. Якщо випробуваний не справляється із завданням, пробу можна спростити: експериментатор розкладає картинки у правильній послідовності і пропонує хворому скласти на основі цієї послідовності зв’язний розповідь. Важливо зрозуміти, на що спирається випробуваний при встановленні послідовності подій.

5. Класифікація предметів. Досліджуються рівень процесів узагальнення (здатність до узагальнення, до виділення істотного подібності між предметами і поняттями), логіка мислення, оперативна пам’ять і увага, цілеспрямованість мислення. Завдання виконується в кілька етапів:

перший – перед початком досвіду на стіл викладається 6-7 карток, потім колода подається випробуваному малюнком вгору зі словами: «Розкладіть картки на столі – що до чого підходить». На цьому етапі експериментатор не відповідає на питання хворого про те, як необхідно проводити розкладку.

другий – після того, як хворий виклав 15-20 карток, необхідно запитати, чому він поклав певні картки разом, підтвердити (або пояснити), що в кожній групі повинні знаходитися картки із зображеннями предметів одного сорту (виду), щоб їх можна було назвати одним словом.

третій – коли випробуваний розклав на столі всі картки (одиночних карток бути не повинно) – необхідно попросити його з’єднати групи так, щоб їх залишилося якомога менше. Якщо хворий розуміє цю інструкцію з працею, йому можна підказати, що необхідно залишити 2-3 групи.

6. Виключення предметів. Методика допомагає виявити рівень процесів узагальнення і відволікання, здатність випробуваного виділяти суттєві ознаки предметів. Існує також варіант методики «Виключення понять». Випробуваному дається наступна інструкція: «З цих чотирьох предметів три мають щось спільне. Їх можна об’єднати в одну групу, назвати одним словом. Четвертий (один) предмет суттєво відрізняється і повинен бути виключений. Картки пред’являються хворому з наростаючою ступенем складності. Іноді спеціально вводяться такі серії малюнків (картки), що виключення призвести неможливо. Мета такої дії – перевірка критичності мислення, провокація помилкових суджень.

7. Визначення істотних ознак. Методика допомагає визначити послідовність суджень, вміння відрізняти головне від другорядного. Випробуваному дається наступна інструкція: «Всі слова, що знаходяться в дужках, мають якесь відношення до слова перед дужками. Виберіть з них 2 найбільш істотних (важливих) і підкресліть / назвіть їх ».

8. Освіта аналогій. Визначаються вміння встановлювати логічні зв’язки, послідовність суджень. За аналогією зі зразком потрібно виділити пару слів в правій частині листа. Для прикладу обов’язково вибрати пари, які утворюються за різними принципами.

9. Складні аналогії.

10. Порівняння понять.

11. Розуміння переносного значення прислів’їв і метафор.

12. Ставлення фраз до прислів’їв. Виявляється можливість зісковзування на приблизний сенс.

13. Асоціативний експеримент. Існують різні варіанти цього завдання:

– Заздалегідь підготовлені слова зачитуються випробуваному, йому необхідно відповідати першим приходить у голову словом,

– Варіант 1 + вдруге випробуваному зачитуються ті ж слова, але йому необхідно відповідати по-іншому.

– Відповідати словом, що знаходяться в деякому відношенні зі словом-стимулом (напр., Антонімом),

– Якнайшвидше називати слова самому (напр., Протягом хвилини).

14. Піктограма.

Посилання на основну публікацію