Виникнення пізнання

Здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі необхідна для виживання кожній живій істоті. Уміння вчасно розпізнати небезпеку і постаратися її уникнути, знайти, дістати або зловити їжу, правильно відшукати партнера для розмноження – все це необхідні умови існування кожної тварини. У нижчих видів норми правильної поведінки закладені генетично, т. Е. Є вродженими. Така поведінка називають рефлекторним або інстинктивним. Чим вище на еволюційних сходах стоїть тварина, тим більше значення в його поведінці мають набуті протягом життя знання, т. Е. Научіння. У тварин, що піклуються про потомство (птахів і ссавців) важливу роль на початковому етапі навчання грають старші особини, в першу чергу батьки. У дитинчат добре навчаються видів тварин сильно розвинений інстинкт наслідування, завдяки якому вони копіюють і запам’ятовують поведінку дорослих, а ті в свою чергу часто відтворюють перед потомством найбільш важливі дії («роби як я»). Надалі доросла тварина протягом свого життя набуває свій особистий досвід, використовуючи так званий «метод проб і помилок». Тому тими тваринами, які живуть зграями, часто керує досить старий і досвідчений ватажок, наслідуючи яким молоді вдосконалюють свою поведінку.

Однак жодна тварина за можливостями навчання не може навіть віддалено зрівнятися з людиною. Від усіх інших тварин людину відрізняє здатність до мовлення, яка служить засобом не тільки спілкування, а й пізнання навколишнього світу. Звичайно, у багатьох видів тварин для спілкування між собою існують елементарні «язики» з використанням звуків, рухів або жестів. Іноді ці «мови» використовують досить багатий і різноманітний набір знаків, що допомагає їх власникам вибрати в даних умовах правильний тип поведінки. Однак «мова» тварин відрізняє від мови людини одна принципова особливість – його знаки виражають тільки опис ситуації: небезпека, їжа, вираз загрози або, навпаки, запрошення до співпраці (рис. 1).

Тільки людина в своїй мові вміє позначати конкретні предмети. Він може сказати «дерево», «ріка», «камінь», маючи на увазі ці предмети взагалі, а не ті, які він реально в даний момент спостерігає. Для володіння такою мовою вимагається вміння виділяти абстрактні ознаки, за якими одну групу предметів можна відрізнити від іншої групи. Будь камінь можна назвати каменем незалежно від його розмірів, форми і місця розташування, т. Е. Будь-який конкретний предмет можна віднести до певної категорії. Для розрізнення предметів усередині якоїсь категорії людина використовує визначення: камінь може бути великим або маленьким, круглим або довгим, дерево – високим або низьким, зеленим або сухим. При цьому слово, припустимо, «великий» може відноситися до різних категорій: великим може бути і дерево, і камінь, і тварина, і річка. Те ж відноситься і до слів, що позначає дію, – дієсловам. Летіти може і птах, і камінь, і хмари. Так люди виробили абстрактні поняття, за допомогою яких можна описувати не тільки те, що реально зараз спостерігається, але і те, що було раніше, можливо, буде потім, або те, що взагалі може коли-небудь бути або, навпаки, не бути.
З виникненням мови людина отримала можливість використовувати принципово нові способи навчання потомства. Тепер стало можливим навчати не лише за принципом «роби як я», а й розповідати про те, що в принципі може статися, як поводитися в таких передбачуваних умовах. Можна описувати ознаки, що дозволяють віднести новий, ще незнайомий предмет до певної категорії або, навпаки, дозволяють відрізняти одну категорію предметів від іншої. Для того щоб мати можливість планувати свої дії, виникла потреба у встановленні зв’язків між причинами і наслідками, а також зв’язків, що існують у просторі і в часі між різними категоріями предметів. Це було початком пояснення людиною відбуваються навколо нього явищ. Так з’явилося те, що згодом було названо пізнанням навколишнього світу.
Можливість планувати досить віддалені наслідки того, що відбувається в даний час, досягати за допомогою цього бажаних результатів і уникати небажаних різко виділила людини серед інших видів мешкали в той час тварин. Незважаючи на те що людина значно поступався багатьом з них у фізичній силі, спритності і швидкості пересування, він дуже скоро виявився переможцем у боротьбі за існування. Це трапилося тому, що за допомогою здатності до пізнання людина стала не тільки пристосовуватися до навколишніх умов, але і перетворювати їх для своїх потреб.
Вже на ранніх стадіях розвитку суспільства люди непогано орієнтувалися в географії навколишньої місцевості, запам’ятовуючи її або у вигляді примітивних карт, або в піснях і переказах, де докладно і послідовно описувався шлях, що веде в потрібне місце.

Відомий випадок, коли десь у пустелі Австралії заблукала група європейських мандрівників. Вивів її провідник, який сам ніколи тут не бував, але знав пісню місцевого племені.
Наші предки добре зналися в анатомії тварин і людини, що видно за збереженими наскальних малюнків (рис. 2). Знання будови людського тіла використовувалося в первісній медицині для лікування ран і переломів, для проведення операцій, в тому числі і на черепі. Оволодіння вогнем і носіння шкур тварин дозволило людині заселити абсолютно непридатні йому з клімату області Землі.
Однією з найцікавіших особливостей розвитку раннього людського мислення було виникнення здатності до абстрактного рахунком, до розуміння, що таке число. Для цього важливо було усвідомити, що чисельність чого-небудь можна осмислити поза цього «чогось». Якщо, наприклад, я бачу шість биків, то розумію, що «шість» може ставитися не тільки до биків, а й до каменів, людям або будь-яким іншим предметам. Для того щоб запам’ятати число побачених тварин або перешкод на дорозі, можна було відкласти таке ж число камінчиків або паличок. Згодом люди навчилися використовувати для рахунку штучні твори: карби, насічки, вузлики і т. П. Як ви дізнаєтеся далі, саме поняття числа лягло в значній мірі в основу давньогрецької філософії, а через неї – в основу сучасного природознавства.

Отже, на ранніх етапах свого розвитку людина навчилася пізнавати і перетворювати навколишній світ. Цьому сприяли поява мови, використання абстрактних понять і абстрактних чисел. Згодом стався ще один революційний перелом в історії пізнання – мова стала не лише усною, а й письмовій. З’явилася можливість найширшого поширення знань як у просторі, так і в часі. Людина могла дізнатися не тільки те, що накопичили в своєму особистому досвіді люди його роду або племені, але і те, що відбувалося в давні часи в далеких землях. І обмежений обсяг пам’яті окремої людини більше не був перешкодою до широкого поширення знань. Це послужило передумовою до появи єдиного знання людства, з якого згодом і виникла наука.
Перевірте свої знання
1. Що відрізняє мова людини від «мови» тварин?
2. Як здатність до пізнання дозволила стародавнім людям широко розселитися по Землі?
3. Які переваги отримала людина після винаходу писемності?
Завдання
1. Назвіть подібності та відмінності між об’єктами, які належать до категорій «риба» і «птах». До якої загальної категорії вони відносяться?
2. Виразіть вислів «високо низько голова боляче» на сучасній літературній мові. Які частини мови і обороти вам довелося додати?

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Інерціальна система