Соціальний конфлікт

Конфлікт – це суперечка, зіткнення двох осіб або соціальних груп за володіння чимось таким, що однаково високо цінується обома сторонами.
Типологія конфліктів
1. Виходячи із суб’єктів конфлікту: внутрішньоособистісний, міжособистісний, конфлікт між особистістю і групою, міжгруповий.
2. За сферами життєдіяльності: політичні; соціально-економічні; національно-етнічні.
3. Залежно від способу конфліктної взаємодії: конфронтація, суперництво, конкуренція.
4. У відповідності з об’єктом конфлікту виділяються конфлікти цінностей і конфлікти інтересів.
5. За наслідками конфліктів розрізняють конструктивні і деструктивні конфлікти.

Суб’єкти (учасники) конфлікту: свідки (люди, що спостерігають за конфліктом з боку); підбурювачі (ті, хто підштовхує інших учасників до конфлікту); пособники (люди, що сприяють розвитку конфлікту порадами, технічною допомогою чи іншими способами); посередники (люди, які своїми діями намагаються запобігти, зупинити або вирішити конфлікт).
Предмет конфлікту – це питання або благо, через якого розгорається конфлікт.
Причина конфлікту – об’єктивні обставини, які зумовлюють появу конфлікту. Причина конфлікту пов’язана з потребами конфліктуючих сторін.
Привід для конфлікту – незначне пригода, що сприяє виникненню конфлікту, але сам конфлікт може не розвинутися. Привід буває як випадковим, так і спеціально створеним.
Протиріччя – це фундаментальна несумісність, незгоду з-за якихось важливих (політичних, економічних, етнічних) інтересів.
Види протиріч:
1) внутрішні протиріччя (зіткнення внутрішньогрупових, внутрішньоорганізаційні та ін. Інтересів учасників малих соціальних груп); і зовнішні суперечності виникають між двома або кількома соціальними системами;
2) антагоністичні (непримиренно ворожі) і неантагоністичні протиріччя (даний вид протиріч увазі можливість компромісів шляхом взаємних поступок);
3) основні і неосновні протиріччя;
4) об’єктивні і суб’єктивні протиріччя.
Протиріччя обов’язково лежить в основі будь-якого конфлікту і проявляється в соціальному напрузі, висловлює прихований і статичний момент явища, а конфлікт – відкритий і динамічний.
Соціальний конфлікт – 1) вища стадія розвитку суперечностей в системі відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів, суспільстві в цілому, яка характеризується посиленням протилежних тенденцій, інтересів соціальних спільнот та індивідів; 2) боротьба індивідів або соціальних груп з незбіжними (різними і протилежними) інтересами з приводу одного і того ж блага (матеріальним – їжа, одяг, нафта, ліс і т. П .; економічним – сировина, гроші, акції і т. П. ; політичним – влада, посада і т. п .; юридичним – правовий статус і т. п .; духовним – національним, релігійним, науковим, естетичним і т. п.).
Концепції, що розкривають сутність соціальних конфліктів
1) Г. Зіммель: сутність соціального конфлікту полягає в зіткненні між постійно оновлюваних змістом життя і застарілими, віджилими формами культури.
2) Г. Спенсер: соціальний конфлікт обумовлений боротьбою за існування, яка визначається обмеженим обсягом життєвих ресурсів.
3) К. Маркс: постійний конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами в міру розвитку техніки і продуктивних сил стає все більш гострим, породжує соціальні революції, в результаті яких відбувається зміна способу виробництва і суспільство переходить на більш високий рівень розвитку.
4) М. Вебер: конфлікт має ціннісний характер; суспільство є арена соціальної дії, зіткнення цінностей і норм, які є атрибутами тих чи інших індивідів, соціальних груп або інститутів; боротьба між соціальними структурами, відстоювання ними своїх соціальних статусів, в кінцевому рахунку, стабілізує суспільство.
Функції соціальних конфліктів
1. Позитивні: інформування про наявність соціальної напруженості; стимулювання соціальних змін; комунікативно-інформаційна (люди в результаті зіткнення перевіряють один одного, отримують нову інформацію); творення (конфлікт часто допомагає групі згуртуватися); нормотворчість (конфлікт сприяє створенню нових форм і соціальних інститутів); зняття соціальної напруженості.
2. Негативні: створення стресових ситуацій; дезорганізація соціального життя; руйнування соціальної системи.
Причини соціальних конфліктів: соціальна неоднорідність суспільства, наявність протилежних орієнтацій; відмінності в рівнях доходів, влади, культури, соціальному престижі, доступі до освіти, інформації; релігійні відмінності; поведінку людини, його соціально-психологічні риси (темперамент, інтелект, загальна культура та ін.).
Основні стадії соціального конфлікту: предконфликтная (конфліктна ситуація); безпосередньо конфлікт; вирішення конфлікту (завершення інциденту, усунення причин конфлікту).
Типологія і види соціальних конфліктів
• По тривалості: довгострокові; короткострокові; разові; затяжні; повторювані.
• За обсягом: глобальні; національні; локальні; регіональні; групові; особисті.
• За джерела виникнення: об’єктивні; суб’єктивні; помилкові.
• По використовуваних засобів: насильницькі і ненасильницькі.
• За формою: внутрішні і зовнішні.
• За впливом на хід розвитку суспільства: прогресивні і регресивні.
• За характером розвитку: навмисні і спонтанні.
• За сферами суспільного життя: економічні (виробничі); політичні; етнічні; сімейно-побутові.
• За типом відносин: внутрішньо- і міжсистемний (індивідуально-психологічний) рівні; внутрішньо- і міжгруповий (соціально-психологічний) рівні; внутрішньонаціональний і міжнародний (соціальний) рівні.
Сторонами соціальних конфліктів є соціальні суб’єкти: люди, соціальні спільності (групові та масові), соціальні інститути, народи, громадські формації, цивілізації. Етапи протікання конфлікту: прихована стадія (явне або неявне невдоволення ситуацією); формування конфлікту (формування протиріч, висування вимог); інцидент; активні дії сторін (сприяють досягненню найвищої точки конфлікту, після чого він йде на спад); завершення конфлікту.
Унаслідок та характером походження міжнаціональні конфлікти можуть бути:
* Соціально-економічними (безробіття, затримки і невиплати зарплати, соціальних допомог, що не дозволяють більшості громадян задовольняти необхідні потреби, монополія представників одного з етносів в якій-небудь сфері послуг або галузей народного господарства, і т. Д.);
* Культурно-мовними (пов’язаними із захистом, відродженням і розвитком рідної мови, національної культури та гарантованих прав національних меншин);
* Етнодемографічної (порівняно швидке зміна співвідношення чисельності населення, т. Е. Збільшення частки стороннього, іноетнічного населення у зв’язку з міграцією вимушених переселенців, біженців);
* Етнотериторіального-статусними (розбіжність державних або адміністративних меж з межами розселення народів, вимога малих народів про розширення або придбанні нового статусу);
* Історичними (взаємини в минулому – війни, колишні стосунки політики «панування – підпорядкування», депортації та пов’язані з ними негативні аспекти історичної пам’яті, і т. Д.);
* Міжрелігійними і міжконфесійними (включаючи відмінності в рівні сучасного релігійного населення);
* Сепаратистськими (вимога створити власну незалежну державність або ж возз’єднання з сусіднім «материнським» або спорідненим з культурно-історичної точки зору державою).
Способи вирішення соціальних конфліктів: компроміс; переговори; посередництво; арбітраж; застосування сили, влади, закону.
Можливі шляхи виходу з конфліктів: реставрація (повернення суспільства до доконфліктний станом); невтручання (вичікування); оновлення (активний вихід з конфлікту шляхом відкидання, відмови від старого, розвитку нового).
Умови, за яких можливе успішне вирішення соціальних конфліктів:
а) своєчасний і точний діагноз причин конфлікту, т. е. виявлення існуючих протиріч, інтересів, цілей.
б) обопільна зацікавленість у подоланні протиріч на основі визнання інтересів протилежної сторони.
в) спільний пошук шляхів подолання конфлікту. Тут можливе використання цілого арсеналу засобів і методів: прямий діалог сторін, переговори через посередника, переговори за участю третьої сторони і т. Д.

Посилання на основну публікацію