Розвиток релігії

Релігія – це віра в надприродне; сукупність поглядів і уявлень, система вірувань і обрядів, що об’єднує визнають їх людей в єдину спільність; одна з властивих культурі форм пристосування людини до навколишнього світу, задоволення його духовних потреб.
Релігія є суспільним інститутом, що займає важливе місце в структурі суспільства; виступає як форма суспільної свідомості, що виражає певні ідеї та регулює суспільні відносини; існує у вигляді системи норм і приписів поведінки людини в суспільстві.
Виділяють наступні групи визначень релігії:
1. Теологічні – визначення, прийняті в богослов’ї.
2. Філософські дозволяють поглянути на релігію як на особливе утворення, яке виконує в суспільстві важливі функції.
* І. Кант розрізняв релігії моральні та статуарні. Моральні релігії засновані на вірі «чистого розуму», в них людина за допомогою власного розуму пізнає божественну волю в собі самому. Статуарні релігії засновані на історичній традиції;
* Г. Гегель вважав, що релігія є однією з форм самопізнання Абсолютного духу;
* Марксистська філософія визначає релігію як віру в надприродне; релігія – це фантастичне відображення в головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в дійсного життя.
3. Психологічні
* У. Джеймс вважав, що істинність релігії визначається її корисністю;
* Фрейд називав релігію «великою ілюзією»;
* К. Юнг вважав, що крім індивідуального несвідомого існує колективне несвідоме, яке виражається в архетипах і втілюється в образах міфології та релігії.

Основні елементи релігії: релігійна свідомість (ідеологія і релігійна психологія); релігійний культ (відносини); релігійні організації.
Релігійна ідеологія являє собою наведені в систему погляди, що стосуються існування надприродної сили, яка творить світ і безроздільно пануючої в ньому. В даний час релігійна ідеологія, зокрема, включає: догматику; богослов’я; вчення про культи (екзегетика); церковну археологію; вчення про отців церкви (патрологія); історію святих книг церкви; правила проведення служінь (гомилетика).
Релігійна свідомість можна визначити як відображення дійсності у фантастичних образах. Основними рисами релігійної свідомості є чуттєва наочність, з’єднання адекватного дійсності змісту з ілюзіями, віра, символічність, емоційна насиченість. Центральним елементом релігійної свідомості є релігійна віра – це особливий психічний стан, який виникає в умовах дефіциту точної інформації і сприяє ефективній діяльності індивіда.
Релігійна психологія увазі емоційні стосунки віруючих до Бога і його атрибутів, релігійним організаціям, один до одного, державі, суспільству, природі. Переважаючими серед них є почуття цілковитої залежності від Божої волі, обов’язки, провини і страху перед Богом.
Релігійний культ являє собою сукупність приписів, що вказують, що, як і коли треба робити, щоб бути угодним Богу. До давніх релігійних культів належать: звеличення богів, святих, предків, реліквій; жертвоприношення, жертвування, милостиня; богослужіння, таїнства, молитви; освячення церковних споруд, начиння та ін .; пропаганда віровчення, книг, діячів, мучеників за віру та ін .; Різновидом культу є магія (чаклунство) – комплекс ритуальних обрядів, що мають на меті впливати на приховані від людини сили для одержання матеріальних та інших результатів. Культові акти: заклинання духів, ритуальні танці, поклони, колінопреклоніння, падіння ниць, схиляння голови, проповідь, молитва, сповідь, паломництво і ін.
Релігійна організація передбачає розподіл віруючих на рядових та їх керівників, т. Е. На паству і пастирів або мирян і клір. Клір об’єднує наступних релігійних керівників: патріарх, тато, аятолла та ін .; синод, колегія кардиналів, імамат та ін .; священнослужителі. Релігійні організації виступають і у вигляді різних об’єднань пастирів і пастви: чернечі ордени, релігійні братства, громади віруючих та ін.
Релігійна культура – це частина духовної культури людства, породжена релігійними запитами людей і покликана їх задовольняти. Компоненти: елементи художньої творчості (релігійне мистецтво, література, публіцистика), релігійні навчальні заклади, бібліотеки і видавництва, релігійна філософська і політична думка, норми моралі. Спеціалізований рівень релігійної культури – релігійні вчення і конфесії, езотерика; буденний – містика, побутова магія і забобони.
Види релігії, що випливають з періодизації її розвитку
* Полідемонізму (язичництво):
Анімізм – вираз віри в духів і душу або загальну натхненність природи.
Фетишизм – поклоніння матеріальним предметам – «фетишів», яким приписуються надприродні властивості.
Тотемізм – поклоніння будь-якого роду, племені тварині чи рослині як своєму міфічному предку і захиснику.
Пантеїзм – «філософська» форма релігії, ототожнюються абсолют з природою. Деїзм розглядає природу і Бога як співіснуючі початку. У теїзмі Бог розуміється як нескінченне, особисте, трансцендентне начало, створив світ у вільному акті волі з нічого.
* Національні релігії, що виникли на етапі становлення класового суспільства і утворення держави (індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, іудаїзм), висловлюють національну специфіку народу і, легко пристосовуючись до змінюється світу, здатні задовольняти релігійні потреби громадян навіть в сучасному суспільстві. Сповідувати таку релігію можуть тільки ті, хто належить до даного народу.
* Світові релігії, до яких відносяться буддизм, християнство, іслам, може сповідувати будь-яка людина незалежно від національності.

Ознаки світових релігій: величезне число послідовників у всьому світі; егалітарність (проповідують рівність усіх людей, звернені до представників всіх соціальних груп); пропагандистська активність; космополітічност’ (між- і надетнічного характер; виходять за межі націй і держав).
Світові релігії
А) Буддизм – найбільш древня світова релігія (виникла в VI ст. До н. Е. В Індії, в даний час поширена в країнах Південної, Південно-Східної, Центральної Азії та Далекого Сходу). Традиція пов’язує виникнення буддизму з ім’ям царевича Сіддхартхі Гаутами. Основні ідеї: 1) життя є страждання, причиною якого є бажання і пристрасті людей; щоб позбутися від страждань, необхідно відмовитися від земних пристрастей і бажань; 2) відродження після смерті; 3) треба прагнути до нірвани, т. Е. Безстрастю і спокою, які досягаються відмовою від земних уподобань. На відміну від християнства та ісламу в буддизмі відсутня ідея Бога як творця світу і його управителя. Суть віровчення буддизму зводиться до заклику до кожної людини встати на шлях пошуку внутрішньої свободи.
Б) Християнство виникло в I ст. н. е. у східній частині Римської імперії – Палестині – як релігія, звернена до всіх приниженим, спраглим справедливості. В її основі лежить ідея месіанства – надія на Божественного спасителя світу від усього поганого, що є на Землі. Священною книгою християн є Біблія, яка складається з двох частин: Старого Завіту і Нового Завіту. Християнство розпалося на три течії: православ’я, католицизм, протестантизм. Протестантизм має три основні течії: англіканство, кальвінізм і лютеранство.
В) Іслам виник у VII ст. н. е. серед арабських племен Аравійського півострова. Священна книга мусульман Коран. Сунна – збірник повчальних оповідань про життя пророка, Шаріат – звід принципів і правил поведінки, обов’язкових для мусульман. Культове приміщення мусульман називається мечеттю. В ісламі немає чіткого поділу на духовенство і мирян. Муллою (священиком) може стати будь-який мусульманин, який добре знає Коран, мусульманські закони і правила богослужіння.

Види релігії за кількістю богів, яким поклоняються представники певного віросповідання:
* Монотеїстичні релігії стверджують віру в одного Бога: іудаїзм, християнство та іслам.
* Политеистические релігії стверджують віру в безліч богів. До них відносяться всі інші релігії світу, в тому числі і світова релігія буддизм.
Церква – соціальний інститут суспільства, релігійна організація, в основі якої лежить єдиний Символ віри (віровчення), що визначає релігійну етику і релігійну діяльність, систему управління життєдіяльністю, поведінкою віруючих. Фактори, що сприяють утворенню церкви: загальне віровчення; релігійна діяльність; церква як соціальне явище; система управління життям, діяльністю і поведінкою віруючих. У церкві діє певна система норм (релігійної моралі, канонічного права і т. Д.), Цінностей, зразків і санкцій.
Основні функції релігії
1) Світоглядна задає «граничні» критерії, абсолюти, з точки зору яких осмислюються світ, суспільство, людина.
2) Компенсаторна (терапевтична) заповнює обмеженість, залежність, безсилля людей в плані перебудови свідомості, зміни об’єктивних умов існування. Важливе значення має психологічний аспект компенсації – зняття стресу, розрада, медитація, духовну насолоду.
3) Комунікативна забезпечує два плани спілкування: віруючих один з одним; віруючих – з Богом, ангелами, душами померлих, святими в літургії, молитви, медитації і т. д.
4) Регулятивна впорядковує певним чином помисли, прагнення людей, їх діяльність.
5) Інтегруюча об’єднує індивідів, групи, якщо ними визнається більш-менш єдине, загальне віросповідання, що сприяє збереженню стабільності, стійкості особистості, соціальних груп, установ і суспільства в цілому (інтегруюча функція). Роз’єднує індивідів, групи, якщо в їх релігійній свідомості і поведінці виявляються не узгоджуються один з одним тенденції, якщо в соціальних групах і суспільстві є різні і протистоять один одному конфесії (дезінтегруються функція).
6) Культурно-транслює сприяє розвитку певних основ культури – писемності, книгодрукування, мистецтва; забезпечує охорону і розвиток цінностей релігійної культури; здійснює передачу накопиченого спадщини від покоління до покоління.
7) легітимізує узаконює деякі громадські порядки, інститути (державні, політичні, правові та ін.), Відносини, норми.
8) Гносеологічна (пізнавальна) – по-своєму відповідає на питання, які не може освітити наука.
9) Етична – обґрунтовує мораль, моральні цінності та ідеали суспільства.
10) Соціальна – інтегрує, об’єднує людей не за родинними, національними або расовими ознаками, а по духовно-догматичним, що значно ширше;
11) Духовна – наповнює життя змістом, відкриває перспективу особистого самовдосконалення і вічного життя, безсмертя, відповідає на питання про сенс життя людини і буття.
Релігія, будучи невід’ємною частиною духовної культури, справила величезний вплив на всі її розвиток: релігією даровані людству «священні книги» (Веди, Біблія, Коран); європейська «архітектура і скульптура Середніх століть були« Біблією в камені »(Питирим Сорокін); музика носила майже виключно релігійний характер; живопис в значній частині була побудована на релігійних сюжетах; візантійські і давньоруські школи іконопису з’явилися помітним явищем в історії світової культури. Церква відігравала важливу роль у поширенні грамотності. Храми були не тільки місцем богослужіння, а й чудовими історико-архітектурними пам’ятками, в деяких соборах були бібліотеки, велося літописання. Церкви здійснювали милосердну і благодійну діяльність, допомагаючи хворим, інвалідам, малозабезпеченим, жебраком. Монастирі вели значну за обсягом господарську роботу, освоюючи нерідко нові землі і займаючись продуктивним сільським господарством (монастир на Соловецьких островах та ін.). Церква виступала як потужне джерело патріотизму. Відома роль Сергія Радонезького у звільненні Русі від іноземного ярма. З самого початку Великої Вітчизняної війни діяльність духовенства сприяла загальнонародної боротьбі із загарбниками.
Роль релігії в сучасному світі:
1. Величезна кількість людей, що живуть на Землі, є релігійними людьми.
2. Вплив релігії на політичне життя сучасного суспільства залишається значним. Ряд держав визнає релігію державної та обов’язковою.
3. Релігія залишається одним з найважливіших джерел моральних цінностей і норм, регулює повсякденне життя людей, зберігає принципи загальнолюдської моралі.
4. Релігійні суперечності продовжують бути джерелом і живильним середовищем кривавих конфліктів, тероризму, силою роз’єднання і протиборства.
Сучасні світові релігії прагнуть внести свій внесок у мирне співіснування держав на планеті, займаються благодійною діяльністю, прагнуть зберігати свій моральний авторитет.

Посилання на основну публікацію