Редукціонізм і холізм

Розвиток науки і проведення досліджень в найрізноманітніших областях людського пізнання привели до висновку, що в природі, крім строгих фізичних законів, існують і інші, не менш значущі закономірності, без урахування яких знання про існуючий в природі порядку залишаються неповними. Як ми вже могли переконатися, основою наукового підходу є уявлення про те, що, детально вивчивши властивості елементів, складових якийсь цілісний об’єкт, і сили взаємодії між цими елементами, ми можемо отримати повне знання про досліджуваний об’єкт. Таке уявлення називають елементарізімом або редукционизмом (від лат. Reductio – повернення, приведення назад). Однак серед деяких мислителів існував і протилежний підхід, сформульований ще Аристотелем і полягає в тому, що ціле не може бути просто сумою своїх частин, воно містить в собі щось більше, несвідомих до властивостей окремих частин. Висловлювалися думки про те, що ціле і є головним у всякому об’єкті, а його елементи підкоряються властивостям цього цілого. Такий підхід отримав назву холізму (від грец. Holos – ціле).

Посилання на основну публікацію