Природознавство і інші способи людського пізнання

Старанний, мудрий і вірний тлумач природи, старовини і Священного Писання, він стверджував своєю філософією велич Всемогутнього Бога, а вдачею висловлював євангельську простоту.
Нехай смертні радуються, що існувала така прикраса роду людського.
З напису на надгробку Ньютона

Лженаука вирячує безсоромні баньки на мою палаючу руку. Розмахується батогом. Це ми знаємо. Носком черевика в гомілку – в окістя! Тут же прямий удар в ніс – засліпити! Двома гаками добиваю розповзається колоса. Лженаука випаровується.
В. Аксьонов. Затоварена бочкотара

Безперечні і колосальні досягнення природознавства, особливо в XIX і XX ст., Дозволили, з одного боку, досить просто пояснити явища, перш здавалися незрозумілими, а з іншого – принесли людям всілякі блага цивілізації, що дозволяють жити в комфортній обстановці і позбавляють від важкого фізичного, а з появою комп’ютера – і розумової праці. Це породило у більшості людей віру у всемогутність науки і її мало не виняткову роль у людському пізнанні. Однак легко переконатися в тому, що це невірно. Насамперед, з’ясуємо, що таке природознавство і чи є воно синонімом слова «наука». З цього приводу існує двояка точка зору, причому багато часто вживають слово «наука» в різних сенсах, часом не цілком це усвідомлюючи. З одного боку, під цим словом розуміють пізнавальну діяльність, спрямовану на отримання об’єктивних знань про природу, суспільство і мислення. З іншого боку, поняття «наука» часто використовують для позначення тільки природничих наук, в яких знання добуваються за допомогою тих методів, про які розповідалося в попередніх параграфах. У зв’язку з цим виникає питання: чи можна вважати наукою гуманітарні науки? Суперечки з цього питання тривають вже дуже довго і не вщухають досі. Словники часто дають різне тлумачення терміну «наука». Спробуємо розібратися в цій проблемі.

Посилання на основну публікацію