Паливні мінеральні ресурси світу

Паливне мінеральну сировину має осадочні походження, тому розміщене нерівномірно і приурочено до осадових чохлів платформних структур. До паливних ресурсів перш за все відноситься «велика трійка» – нафту, природний газ і вугілля, які продукують понад 80% виробленої в світі енергії (див. Табл.11.5). Світові геологічні запаси мінерального палива оцінюються приблизно в 13 трлн.т., тобто забезпеченість людства мінеральним паливом становить близько 1000 років. Причому на вугілля припадає 60% запасів (за теплотворною здатністю), а на вуглеводневе паливо – 27%. У той же час структура світового споживання первинних джерел енергії складається інша: у 2012 р на вугілля припадає близько 30%, нафта – приблизно 33%, газ – близько 24%. Перше місце в світі за розвіданими запасами вугілля займають США, за запасами нафти – Венесуела і за запасами природного газу – Іран, який недавно кілька обійшов Росію.

Достовірні запаси вугілля сьогодні оцінюються в 860 млрд.т, причому більше половини з них припадає на кам’яне вугілля і інше – на менш калорійний бурий, а забезпеченість планети вугіллям складає 400 років. Найбільш багатими вугіллям виявляються США (на них припадає 28% достовірних світових запасів), Австралія (9%), Німеччина (5%), а з менш розвинених країн – Росія (понад 18%), Китай (13%) і Індія (7 %). Таким чином, на США, Росію, Китай і Австралію припадає близько 70% світових достовірних запасів вугілля. Якщо ж оцінювати запаси якісного коксівного вугілля (вони потрібні для виплавки металів), то на перші місця виходять Австралія, Німеччина, Китай і США.

Сьогодні вугілля видобувається приблизно в 80 країнах. Кам’яного вугілля видобувається близько 3,5 млрд. Т, бурого – 1,2 млрд. Т. У багатьох розвинених країнах, починаючи з другої половини ХХ століття, вугледобувну промисловість вразив структурну кризу, викликаний з одного боку найгострішої конкуренцією з боку нафтогазової промисловості, а з іншого – несприятливими фізико-географічними та екологічними умовами видобутку. Зокрема, скоротився видобуток вугілля, що відрізняється підвищеною сірчистого. В результаті багато розвинених країн стали більшою мірою орієнтуватися на імпортне вугілля, до того ж ще й дешевший. Так, практично припинився видобуток вугілля у Франції і Бельгії, а найстаріші кам’яновугільні райони – Рурський і Саарський в Німеччині, Аппалачский в США відчувають кризу. Кілька більш стабільна ситуація склалася з буровугільних і тими кам’яновугільними басейнами, де видобуток ведеться більш дешевим відкритим способом.

Структурна криза не торкнулася менш розвинених країн, де бурхливо розвивається промисловість та енергетика та в той же час низька вартість робочої сили: тут вугільна промисловість, навпаки, відчуває те бурхливе піднесення. В даний час на 1-е місце по видобутку вугілля вийшов Китай. Ще зовсім недавно в країні добували 1 млрд. Т вугілля, а в 2012 р вже було видобуто 3,5 млрд т Найбільшими розробниками вугілля залишаються також США (993 млн. Т, хоча обсяги видобутку падають), Індія (590 млн. Т.), Австралія, Індонезія, Росія (354 млн. Т.), Німеччина, ПАР, Колумбія. Особливо швидко зростає видобуток вугілля в Індонезії і Колумбії. Найбільшими світовими експортерами вугілля в останні роки стали Австралія, Індонезія (2-е місце в світі), Росія (експортує 19% вугілля, що видобувається.), США, Колумбія, ПАР.

Достовірні запаси нафти в світі оцінюються в 236 млрд.т, а ресурсообеспеченность нафтою оцінюється в 55 років. При з початку 1990-х рр забезпеченість нафтою і газом зросла на 60-65%, а обсяг видобутку зріс всього на 25%, що говорить про випереджаючий розвиток геологорозвідувальних робіт. Однак геологорозвідка, як і видобуток, все більше переміщуються в райони з важкими природними умовами з їх більш високими витратами видобутку. Так, більше 30% запасів нафти знаходиться в шельфових зонах морів і океанів, тому в ряді країн, наприклад, Великобританії, Норвегії, Габоні видобуток нафти йде виключно з дна моря. За прогнозами, величезні запаси вуглеводневої сировини зосереджені на шельфових морях Арктики і Далекого Сходу.

Переважна частина достовірних запасів нафти знаходиться, а Азії, тільки в одному басейні Перської затоки зосереджено понад 48% світових запасів нафти. Довгий час лідером по запасам нафти була Саудівська Аравія (16% світових запасів), але недавно її обійшла Венесуела (18%). Далі йдуть Канада Іран і Ірак (по 9-10%), Кувейт, ОАЕ, Росія (5%). Канада раніше не відрізнялася великими запасами нафти, але після знаходження в провінції Альберта унікальних «нафтових пісків» Канада вийшла в число провідних країн за цим показником (10%).

До початку 1970-х рр. світовий видобуток нафти зростала швидкими темпами, однак після тодішнього енергетичної кризи ціна нафти різко піднялася, змінилася і географія нафтовидобутку – вона стала переміщатися в важкодоступні місця. Відповідно рівень світового видобутку нафти став рости повільніше і зараз становить понад 3,6 млрд. Т на рік. Однак якщо в країнах ОЕСР відбувається падіння або дуже повільне зростання споживання нафти, то в інших країнах має місце зростання споживання нафти на 3,0-3,5%, що підтримує зростання її видобутку по світу в цілому в районі 1%.

У 2012 р Росія була на 2-му місці з видобутку нафти (10.600 млн. Бар. На день) після Саудівської Аравії (11.500 млн бар. На день). На 3-му місці стоять США (8.900 млн. Бар. На день). У 2013 р, за російськими даними, Росія видобувала 10.800 млн бар. на добу. Однак США (8, 4 млн. Бар. На день) вони мають всі шанси вже в осяжній перспективі стати світовим лідером у видобутку нафти, залишивши позаду і Саудівську Аравію і Росію: видобуток нафти тут зростає максимальними за останні 150 років темпами. Таке різке збільшення обсягів видобутку в США стає можливим завдяки активній видобутку сланцевої нафти в окремих штатах. Найбільшими розробниками нафти є також Норвегія, Іран, КНР, Канада, Ірак, ОАЕ, Мексика, Кувейт і ряд інших країн. Особливо слід відзначити роль країн-членів ОПЕК, які зосереджують 73% достовірних запасів нафти, хоча їх частка у видобутку в 2012 р знизилася до 43%. Проте вони залишаються основними світовими експортерами нафти і в першу чергу це Саудівська Аравія, Іран, ОАЕ.

Достовірні запаси природного газу в світі ростуть великими темпами і сьогодні вони оцінюються в 187 трлн. м3, причому все більше завдяки родовищам на важкодоступних територіях. В результаті видобуток газу, також як і нафтовидобуток, активно переміщається на шельфові зони морів і океанів, де зараз видобувається 28% всього газу. Ресурсообеспеченность газом оцінюється в 70 років.

На відміну від нафтовидобутку динаміка видобутку газу в останні десятиліття відрізняється швидким зростанням і зараз досягла 3,6 трлн. м3 на рік, збільшуючись в останні роки на 2-3%. Перше місце в світі займають США, які в 2012 р видобули 680 млрд. М3, все більше нарощуючи видобуток сланцевого газу. Трохи менше видобуває газу Росія, яка в 2012 р трохи знизила видобуток до 653 млрд. М3 через повільне зростання попиту на газ в ЄС. Далі з великим відривом йдуть Канада, Катар, Іран Норвегія, Нідерланди, КНР та інші країни. Основними світовими експортерами природного газу є Росія, Норвегія, Катар, Канада, Нідерланди, а в найближчі роки – і США.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Тапір